УДК 811.161.2+81 '443

Дубова О.А., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології і світової літератури МДГУ ім. Петра Могили

Еволюційно-типологічна оцінка субстантивної відмінкової парадигми

У статті досліджується питання достовірності аналітизаційних змін у відмінковому формотворенні українського іменника. Автор доводить, що синтетичність є стабільною ознакою відмінкової словозміни і повноцінне функціонування іменника обов 'язково передбачає мінімально шестипозиційну синтетичну відмінкову парадигму.

The article is devoted to the problem of the analytical changes in the declension of Ukrainian noun. The author argues that the syntheticity is the stable sign of the declension of the noun and the full-valued functioning of the noun presupposes without fail the synthetic case paradigm with six positions.При визначенні еволюційних змін типологічного характеру, а також типологічних властивостей слов'янських мов засобам вираження відмінкової семантики надається особливе значення [6; 8, 34]. Поширення прийменникового використання відмінкових словоформ, що спостерігається в історії слов'янських мов, зокрема української та російської, стало вихідним аргументом у концепції поступової аналітизації цих мов - переходу від синтетичної будови до аналітичної [2, 27-29; 3, 544-548; 5, 184-185, 195203; 7; 12, 217-219; 14, 11-13, 15]. Цей факт був кваліфікований як вияв функціонального послаблення, десемантизації відмінково-числової флексії, спричинених семантичним її перевантаженням, наслідком якого стала втрата флексією здатності однозначно виражати релятивну семантику і перенесення функціонального акценту з флексії на прийменник та/або текст [13, 83; 1, 31 -32; 9, 232; 16, 45-46]. Однак коректність обґрунтування аналітизаційної концепції фактами збільшення прийменникового складу в мові та висновками про дефункціоналізацію відмінкової флексії викликає певні сумніви.

Проблема еволюційних типологічних змін у субстантивному формотворенні традиційно розглядалася шляхом аналізу відмінкових флексій, особливостей їхнього оформлення та функціонального навантаження. При цьому поза увагою залишався той факт, що виокремлений аналіз флексій ізолює їх від певних основ, отже, й від тих облігаторних зв'язків, від яких залежить і якими визначається функціональна значущість флексій та й будь-якого іншого форматива. Маючи на меті проведення типологічного дослідження синтетичного субстантивного формотворення, його можливостей і перспектив, пропонуємо оперувати такими одиницями, як формомо- делі (одиниці абстрактного аспекту) та словоформи (одиниці аспекту спостереження) - цілісні, функціонально повноцінні одиниці формотворення. (Формомодель - це мовна одиниця морфологічного рівня, що належить до одиниць типу конструктів, має неелементарну (бінарну) структурно-семантичну організацію, складається з функціонально диференційованих структурних компонентів (лексичної основи та форматива), які об'єднуються за принципом взаємозумо- вленого зв'язку, і виявляє абстраговану репрезентацію лексичної основи й конкретизовану репрезентацію форматива (детальніше див.: [11]). Використання таких одиниць, як словоформа та формомодель, сприятиме з'ясуванню об'єктивної еволюційно-типологічної оцінки складу відмінкової парадигми.

Для однозначного розв'язання цих завдань необхідно з'ясувати, однорівневими чи різнорів- невими одиницями є синтетичні відмінково- числові формомоделі (й утворювані за ними словоформи) та прийменниково-відмінкові сполучення. Конкретна відповідь допоможе виявити, чи спостерігається типологічне перетворення однорідно синтетичної відмінкової парадигми, і залежно від цього обрати подальшу послідовність дій для аналізу категорійної парадигми відмінка.

Відмінкова словоформа виявляє семантичні ознаки як морфологічної, так і синтаксичної одиниці. Як морфологічна одиниця аспекту спостереження відмінкова словоформа - це парадигматичний маніфестант субстантивної лексеми. Відмінковим значенням такої словоформи є по- ліфункціональний семантичний комплекс. Будучи також синтаксичною одиницею аспекту спостереження, відмінкова словоформа - один з маніфестантів певної синтаксеми - актуалізує один з елементів комплексного відмінкового значення згідно із синтаксичною позицією в реченні або словосполученні. Морфологічне й синтаксичне визначення словоформи є, власне, різними підходами до характеристики однієї одиниці, узгодженими з різними її призначеннями.

Однак словоформи щодо морфології й синтаксису корелюють з різними одиницями абстрактного аспекту - одиницями-конструктами. Узагальнення словоформ-репрезентантів різних лексем в одній позиції відмінкової парадигми здійснюється за типом лексичної основи (субстантивна основа певного роду), флексійним формативом та відмінковим значенням (поліфункціональним комплексом). Унаслідок такого узагальнення визначаються відмінкові формомоделі. Наприклад, словоформи укр. апа- рат-ом, блок-ом, вершник-ом, доробк-ом, кия- нин-ом, нарис-ом, пакунк-ом, розмах-ом, столом, тижневик-ом тощо узагальнюються в такій формомоделі: [(лексичне значення / лексична субстантивна основа чол. роду) + морфологічне значення орудного відмінка / -ом]. Корелятом словоформи як синтаксичної одиниці серед одиниць абстрактного аспекту є синтетична компо- нент-синтаксема, план вираження якої репрезентує морфологічна форма на зразок ^тґгЛетр (форма орудного з темпоральним значенням: Ми повернемося тижнем пізніше), N,тігЛ'иЬ¦ (форма орудного з суб'єктним значенням: Археологами було підтримано гіпотезу про існування давнього міста).

На відміну від подвійної рівневої ідентифікації відмінкових словоформ прийменниково - відмінкове сполучення може бути визнане аналітичною одиницею аспекту спостереження лише синтаксичного рівня, оскільки план її вираження репрезентує бінарна структура, що складається з певного прийменника та відмінкової словоформи, а план змісту - певна синтаксема (наприклад, від здивування - з каузальним значенням, з поля - з локальним, після роботи - з темпоральним значенням тощо).

Прийменниково-відмінкові сполучення мають синтаксичне значення, оскільки, як і словоформи, є засобами матеріальної маніфестації певної синтаксеми. Однак на відміну від словоформ прийменниково-відмінкові сполучення за будь-яких умов не виявляють зв'язку з усім тим поліфункціональним семантичним комплексом, що становить певну відмінкову грамему. Отже, прийменниково-відмінкові сполучення можуть бути носіями тільки синтаксемного, а не морфологічного, парадигматичного значення, і тому належать тільки до одиниць синтаксичного рівня.

Таким чином, якщо на синтаксичному рівні корелюють синтетичні та аналітичні компоненти- синтаксеми, репрезентовані відповідно відмінковими формами