слівній позиції; №епУоЬ., №пЛЬ., МаМ., МтігЛтіг. - у присубстантивній позиції з іменником- девербативом). За допомогою засобів флективного формотворення мають бути протиставлені синтетичні моделі компонентів-синтаксем як у придієслівному, так і в присубстантивному використанні. Для диференціації придієслівних синтаксем у складі відмінкової парадигми мають бути протиставленими синтетичні формо- моделі давального - знахідного - орудного, для диференціації присубстантивних синтаксем - синтетичні формомоделі родового - давального - орудного. Такими чином, синтетичне та аналітичне вираження компонентів-синтаксем у сучасній українській мові може бути забезпечене за умови ускладнення гіпотетичної трипозицій- ної відмінкової парадигми трьома позиціями: родового, давального, знахідного, орудного (див. табл. 2.).Облігаторний склад синтетичної відмінкової парадигми

Отже, для маніфестації синтетичних та аналітичних компонентів-синтаксем у сучасній українській мові обов'язковими є не лише наявність синтетичного відмінкового формотворення, а й мінімально шестипозиційна структура синтетичної відмінкової парадигми, що утворюється позиціями називного, родового, давального, знахідного, орудного відмінків. Утворення шостої позиції - місцевого відмінка - визначили опози- тивні відношення аналітичних моделей його компонентів-синтаксем з моделями інших відмінків. За флексійним оформленням відмінкового елемента моделі синтаксем місцевого не можуть збігатися з моделями знахідного, оскільки при тотожному складі вживаних з ними прийменників моделі з цими відмінками мають різні значення, і тільки відмінковий елемент є їхнім семантичним диференціатором. Збігові місцевого з флексійним оформленням відмінкових елементів аналітичних моделей на основі родового перешкоджає протиставлення директивної семантики (для моделей родового) та локалізаційної семантики (для моделей місцевого).

Сучасна відмінкова парадигма української мови реально складається із шести мінімально необхідних позицій і додаткової сьомої позиції семантично елементарного (односинтаксемного) кличного відмінка.

Функціонально-семантичні характеристики синтетичних та аналітичних компонентів-

Література

Бернштейн С.Б. Методы и задачи изучения истории значений и функций падежей в славянских языках // Творительный падеж в славянских языках. - М.: Изд- во АН СССР, 1958. - С. 5-40.

Бодуэн де Куртенэ И.А. Заметки об изменяемости основ склонения, в особенности же об их сокращении в пользу окончаний // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные работы по общему языкознанию: В 2 т. - М.: Изд- во АН СССР, 1963. - Т. 2. - С. 19-29.

Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). - 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1972. - 614 с.

Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. - К.: Наукова думка, 1980. - 286 с.

Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наукова думка, 1987. - 231 с.

Вихованець І.Р. Аналітизм // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія, 2000. - С. 23.

Вихованець І.Р. Українська відмінкова система у функціонально-категорійному вимірі (спроба перекла- сифікації відмінків) // Наукові записки. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - Вип. 31.- С. 13-16.

Граматика на съвременния български книжовен език: В 3 т. - София: Издателство на Българскита академия науките, 1983. - Т.2: Морфология. - 511 с.

синтаксем свідчать про те, що в українській мові, незважаючи на активність аналітичних синтаксичних засобів, не спостерігається такого впливу синтаксичної системи на морфологічну, що міг би зумовити типологічні зрушення (аналітизаційні чи аморфізаційні) в категорійній парадигмі відмінка. Навпаки, функціональна повноцінність типологічно протиставлених синтетичних та аналітичних одиниць забезпечується за наявності мінімально шестипозиційної синтетичної відмінкової парадигми, що може залишатися достатньою або ускладнюватися додатковою позицією. Така необхідність синтетичного відмінкового формотворення для сучасної української мови є ознакою міцних позицій синтетизму.

Дешериева Т.И. Структура семантических полей чеченских и русских падежей. - М.: Наука, 1974. - 300 с.

Дубова О.А. Типологічна еволюція морфологічних систем української і російської мов. - К.: Вид. центр. КНЛУ, 2002. - 302 с.

Дубова О.А. Формомодель як морфологічна одиниця- конструкт // Мовознавство. - 2002. - № 1. - С. 46-54.

Леков И. Славянская категория падежа - грамматическая единица на объединенном (морфологическом и синтаксическом) уровнях // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. - М: Наука, 1969. - С. 216-219.

Ломтев Т.П. О соответствии грамматических средств языка потребностям взаимопонимания // Вопр. философии. - 1953. - № 5. - С. 76-88.

Мучник И.П., Панов М.В. Морфология. Вступление // Русский язык и советское общество: Социолого- лингвистическое исследование. Морфология и синтаксис современного русского языка. - М.: Наука, 1968. - С. 9-18.

Плющ М.Я. Відмінок у семантико-синтаксичній структурі речення: Навч. посібник. - К.: Вид-во Київськ. пед. ін-ту, 1978. - 107 с.

Тираспольский Г.И. Становится ли русский язык аналитическим? // Вопр. языкознания. - 1981. - № 6. - С. 37-49.