Роману Гамсуна "Соки землі" властиві гетерогенність міфопоетичного центру за способом (джерелом) утворення (головний герой Ісак символічно з'єднує в собі дві біблійні постаті - Адама та Ісака (сина Авраама і Сарри), тобто і дві відповідні біблійні легенди: про першолюдину і про життя Божого праведника) та гомогенність, монолітність міфопоетичної атмосфери в цілому (через усепоєднуючий модус авторського міфу, яким, власне, і є цей твір [11; 38]).

Оригінальне вирішення міфологічної (біблійної) інсталяції спостерігаємо в романі Гарді "Тесс...", де у відносинах Енджела Клера і Тесс Дарбейфілд-д'Ербервілль висвічують трансформовані моделі "Адам - Єва" та "Ісус Христос - Марія Магдалина" (в іпостасі лже-Адама виступає Алек Сток-д'Ербервілль) [див.: 4]. Прикметно при цьому, що домінантним у Гарді є жіночий образ. У цілому в романі, думається, превалює варіант моделі "Адам - Єва", хоча обидва міфологічні сюжети в ході їх реміфологізації синтезуються. Присутній у книзі (чи романі- притчі [5; 270]) модус (загального) власне авторського міфу - "світу Уессекса" - інтегрує в собі міфологічні "начала" роману, і - через подолання гетерогенності способу (джерела) утворення міфопоетичного центру останнього - забезпечується монолітність міфопоетичної атмосфери твору в цілому.

Як видно з вищезазначеного, Гарді, Гамсуну та Кобилянській властиві відмінні творчі парадигми рецепції біблійного матеріалу. Принципово різні ці парадигми в англійського та норвезького митців.

Для Гамсуна найбільш важливими є образ та пов'язана з ним ідея, комплекс ідей (приміром, еволюція пантеїстичного світосприймання мета- героя його романів [див.: 3]). Його Ісак взятий із Біблії сутнісно - іменем, у якому зосереджено комплекс ідей (бути господарем на землі, творити - сіяти і под.). Специфічна включеність в образ нордичного Ісака й постаті біблійного Адама як першолюдини. Тобто, як Адам, Ісак у Гамсу- на приходить у земний Едем і перебуває в ньому (вигнання з раю тут принципово немає: герой знаходить земний Едем, "повертається" до нього) і, як старозаповітний Ісак, живе та "порає" й "доглядає" Едем.

У Гарді ж найбільш яскравим є вектор драматизації твору; останнє, як підкреслює Дж.Кінг, постає як "трагедія ситуації" [14; 99]. Це в принципі пояснює, чому інсталяція елементів біблійної міфології втілилась у класика в такій формі - як моделі відносин. Адже саме (переосмислені Гарді) біблійні ситуації (мотиви) "прописані" в циклах роману та в життєвих етапах його головної героїні.

Не випадково й те, що "впізнаваність" легендарно-міфологічних структур (А.Нямцу) в обох авторів забезпечується по-різному: відповідно до принципів творчих лабораторій кожного з письменників. У Гамсуна це: 1) ім'я головного героя (та імена деяких інших персонажів); 2) спосіб життя героя та його моральні переконання (іпостась біблійного Ісака), а також факт "початковості", "першості" героя в описуваній місцевості, що масштабується, "закоріненість" у неї (іпостась Адама). У Гарді ж бачимо, передусім, порівняння головних героїв з біблійними образами: Тесс - із Євою і Марією Магдалиною та Енджела - з Адамом і Христом (Алек "проходить" як псевдо-Адам і спокусник). Наступною відзначальною рисою тут є характер побудови взаємовідносин між Тесс і Енджелом та Тесс і Алеком, специфічне наголошення мотивів жертви, спокути та відродження.

Відповідно, у Гамсуна акцентується людина як особистість на своїй землі та можливість реалізації прагнень цієї людини (зокрема, обезсмертити себе) у разі вільного правильного вибору нею життєвого шляху - праці на землі. У фокусі ж Гарді - людина "в контексті" її долі як чогось наперед визначеного (фатуму), людина у зв'язку з іншими людьми (коханою людиною, предками, соціумом та його законами взагалі).

Розглянуті твори норвезького й англійського митців ілюструють цікавий момент у механізмі реінтерпретації традиційних (легендарно- міфологічних) образів - їх взаємоперехід і поєднання в новій літературній версії. Оскільки ж кожен традиційний образ супроводжується певними константними для нього колізійними атрибутами, то говоримо й про можливість поєднання в новому творі різних міфологічних сюжетних ліній (хоча таке поєднання може відбуватися і власне на рівні традиційних сюжетів). Феномен цієї їх полівалентності прокоментований А.Нямцу: "Множинність смислів традиційних сюжетів у сполученні з відносною стабільністю провідних подієвих і семантичних домінант пояснює їх здатність вступати у процесі літературного функціонування у складні структурно- змістові відносини, переплітатися, взаємопрони- кати й доповнювати одне одного..." [7; 51].

За способом оброблення біблійного матеріалу Кобилянська у своїй повісті ближче стоїть до Гарді, оскільки, як і він, для твору обирає саме ситуацію - біблійний мотив. Хоча її художнє дослідження дещо виходить за рамки вказаної моделі "Каїн - Авель". Споріднює твори Коби- лянської і Гарді також наскрізний у них мотив фатуму.

"Впізнаваність" біблійної ситуації в повісті виявляється переважно через значні фабульні сходження твору й біблійної історії, через під-

Література

1. Грицюта М.С. Селянство в українській дожовтневій літературі. - К.: Наукова думка, 1979. - 315 с.

текст (зокрема, окремі вказівки на власне каї- нізм Сави). Тобто у творі Кобилянської поєднується рецепція безпосередньо біблійних мотиву (ситуації) та образів.

Наголосимо,