УДК 811.161.2'366.5

Борецький В.В., асистент кафедри української мови й загального мовознавства Вінницького державного педагогічного університету ім. М. М. Коцюбинського.

Динамічні процеси в структурі семантико- граматичної категорії власні - загальні іменники"

У статті коротко розглянуто узуальні й оказіональні взаємопереходи в бінарній семантико- граматичній категорії "власні - загальні іменники ".

The article shortly presents the most usual and occasional intertranspositions in the binary semantic- grammatical category "proper nouns-common nouns ".Власні й загальні назви як лінгвістичні категорії були виділені ще в граматиці М. Смотрицького („Грамматіки словянския пра- вилноє Сунтаґма") та „Лексисі" Л.Зизанія, і вони є одними з найдавніших понять в українській та слов'янській граматичній класиології. Власні назви в різних аспектах досліджували А.В. Суперанська, Ю.О. Карпенко, В.О. Гор- пинич, С.С. Єрмоленко, Л.О. Белей та ін. Проте, попри значну увагу до процесів у сфері семанти- ко-граматичних категорій (далі СГК), еволюційно-динамічні явища в них розкрито не повністю, що не дає можливості цілісно оформити функціональну граматику української мови.

Транспозиційні явища досліджуються в окремих сферах, переважно в граматичних категоріях різних частин мови та синтаксисі (О.С.Кубрякова, Н.В.Гуйванюк, О.В.Тараненко, О .К.Безпояско, О . О .Шабат-Савка, Л. Ю. Алтинцева, А. С.Джура, Г .М. Куцак, С.Т. Піддубська та інші). Недослідженою зоною є транспозиційні значення у сфері СГК "власні - загальні іменники". Окремі фрагменти цієї проблеми останнім часом висвітлюють науковці М.М.Кольцун (міжкатегоріальна омонімія у сфері лексико-граматичних розрядів іменника в сучасній російській мові) та І.П.Зайцева (взаємодія ономастичної й апелятивної лексики в поетичному творі).

Зокрема, І.П.Зайцева зазначає, що "низка загальних іменників утворилася від власних у процесі функціонування мови; можливий також зворотний процес - перехід загальних іменників до власних. Але оскільки літературна мова характеризується стійкістю та узуальністю, перехід слів з одного лексико-граматичного розряду до іншого відбувається не відразу, а впродовж їх тривалого використання" [1, с. 14]. З іншого боку, зазначаючи, що транспозиція здійснюється в дискурсі і з метою комунікації, О.С.Кубрякова наголошує на тому, що „транспозиція є особливою семіотичною операцією, операцією маніпулювання знаками, їхнім переміщенням, їхньою трансформацією, комбінаторикою" [4, с.342]. Виходячи з цих ключових тез та обмеживши наш категорійний апарат поняттями "СГК- підкатегорія" (один із бінарних членів СГК "власні - загальні іменники", причому це поняття є видовим щодо категорії "власні - загальні назви"), "СГК-значення", "механізм переходу", "пресупозиція" й "транспозиція", спробуємо з'ясувати:

Які пресупозиції є рушіями взаємоперехо- ду в поданій СГК?

Які механізми перенесення значення діють в авторському вживанні й узусі?

Крім того спробуємо порівняти узуальні й оказіональні транспозиції в межах СГК "власні - абстрактні іменники" та окреслимо вектори подальших досліджень у цій проблемі.

Матеріалом нашого дослідження стали майже 200 лексичних одиниць, які зазнали транспозиції й узуально закріпили вторинне значення (цей матеріал дібраний методом суцільної вибірки зі "Словника іншомовних слів" та частково - "Словника української мови" (в 11 томах). Також до аналізу залучено понад сто речень, у яких транспозиція між підкатегоріями "власні" й "загальні" має авторський, узуально незакріпле- ний характер. Як було обумовлено, транспозиційні відношення ми розглядаємо передусім з погляду підкатегорій.

Історія виникнення власної назви (власного іменника) - явище більшою мірою культурологічне, соціальне, аніж семантичне. Більше відповідають предметові дослідження еміграційні транспозиції власних іменників до абстрактних та загальних назв, які виявляють переважно метонімічні та метафоричні перенесення. При аналізі транспозиційних відношень у системі опозицій „загальний - власний іменник" важливо розрізняти семантичні (лінгвальні) пресупозиції виникнення вторинної номінації та соціальні (екстралінгвальні) із зазначенням належності до компетенції того чи іншого розділу мовознавства. Отже, розглядаємо відношення взаємоперехі- дності у встановленому порядку.

Аналіз імміграційного поповнення центральної зони підкатегорії „власні іменники" (одиничні астрономічні й географічні об'єкти) тільки частково може бути предметом нашого дослідження. Якщо, скажімо, топоніми, що походять від загальних назв, мотивовані історичними й культурологічними пресупозиціями (БиЬареМ ® БиЬопута: орел - місто Орел, брід - місто Броди, майдан - село Майдан, піски - село Піски тощо) й переважно не можуть бути предметом нашого дискурсу, то окремі астроніми (мають структуру іменника, неускла- дненого означенням) є транспозиційно релевант- ними. Серед останніх виділяємо: 1) деякі назви сузір'їв як специфічні види метафор (перенесення з назви предмета за зовнішньою схожістю): Лебідь, Трикутник, Орел, Дельфін, Лисиця, Ліра, Стріла; 2) назви двох прагматично найважливіших астрономічних об'єктів, номінованих за метонімією: земля - планета Земля, місяць — орбіта Місяця: Світло - один з найважливіших факторів, з якими пов' язане все життя на Землі (Біологія).

Назви інших астрономічних об'єктів пов'язані з явищем трансонімізації переважно з теоні- мів та інших власних імен античної міфології (усі планети, окрім Землі; значна частина назв сузір'їв). Такі перейменування не виявляють семантичного зв'язку між денотатами вихідної й похідної назв, а також зміни СГК-статусу.

До транспонентів умовно метонімічного характеру відносимо також ряд таких топонімів (переважно мікротопонімів), дібраних з художніх текстів, у яких чітко простежується суміжність з реальними особливостями локалізації, природи денотата: Захід, Схід, Гора, Піски, Січ, Поділ, Узвіз, Низ, Верх: Перед парфумером стояв вибір: спускатися на Низ, знайти князя, поговорити з ним, розжитись якимось грішми, а за тим знову підніматись на Верх і брати керунок на Францію, чи діяти на власний розсуд (Ю. Андрухович); Коли це було взимку, то