Спорадично трапляються одиниці, які не вкладаються в наведену класифікацію: колос (від назви статуї бога Геліоса); камікадзе (від назви тайфуну в Японії); ельдорадо (від назви казкової країни) тощо.
Можливості транспозиції зазначеної схеми розширюються в контексті. Так, до власних найменувань як винятки входять іменники на позначення часових реалій, що мають культурологічне значення (Відродження, Реставрація, Великдень, Різдво, Меланки, Обжинки тощо). У художньому літературному дискурсі власні найменування тематичної групи „свята" транспонуються метонімічно за настановою „свято - день, у який воно відбувається". Найчастіше такі відношення реалізуються в назвах свят релігійно -обрядового циклу, які виступають таксисними лексичними функціонантами, маркуючи час дії: перед різдвом, перед великоднем - значення часової попередності; після різдва, по маланці, по обжинках, по масниці, після петра (петрівки) - значення часової наступності в пилипівку (на пилипа), на маланки, на василя - значення одночасності: Та не послухавсь, пішов... Так по масниці, по пущенню, першого дня посту й вирушив (М. Коцюбинський); Якщо наведені вище приклади репрезентують перший ступінь адвербіалізації, то існують приклади транспозицій, що повністю відповідають предметові дослідження: А правда, тепер їх великдень; тепер вони опівночі так і грають! (М. Старицький); Минуло різдво, відсвяткували й водохреще, а із столиці ні чутки (М. Коцюбинський).
Серед іменників підкатегорії „власні іменники" виділяються дві великі групи, що зазнають зворотної транспозиції, тобто в межах схеми
§иЬопута ^ §иЬаре1.
1. Метонімічні перенесення за семантичною настановою „автор - його твори / ідеї". Ідентифікуються подібні транспонанти в мінімальних контекстах: любити Франка, читати Солжені- цина, читати Шевченка, знайти у Шевченка, прислати Вовчка, вивчити Ліну Костенко, знаходити в Аристотеля тощо. Транспоновані фу- нкціонанти мають помітний відтінок збірності, оскільки позначають сукупність однорідних денотатів і поєднуються зі специфічними одиницями вимірювання та неозначено-кількісними словами (дещо з Пушкіна, трохи Гегеля, весь Шевченко), проте контекст засвідчує різне кількісне охоплення денотата (від одного твору до необмеженої сукупності). Порівняємо конкретні реалізації: І тільки дорослою, прочитавши Сол- женіцина, я дізналася, що це, м 'яко кажучи, не зовсім так, - що цитую „Архіпелаг ГУЛАГ"... (О. Забужко); Та й взагалі, цілий „Кобзар" можна (і треба) розглядати як безнастанний, часами вельми драматичний, але завжди безпосередній діалог людини з Богом (на це, між іншим, звернув увагу Ю. Шевельов, застерігши від невиправданої магніфікації „ теми України " у Шевченка...) (О. Забужко). У цих випадках транспонований знак охоплює необмежену або всю кількість денотатів, тоді як у наступних прикладах - обмежену або чітко визначену: Шли мені швидше свого Вовчка. Та будь здоров з Новим годом (Т. Шевченко); Він туго напханий книжками,
Література
Зайцева И.П. Взаимодействие ономастической и апел- лятивной лексики в поэтическом тексте // Синкретизм и омонимия в грамматической системе славянских языков: Тезисы докладов Межрег. науч.-теорет. конф. / Измаильский пед. ин-т. - Измаил, 1994. - С. 14 -15.
Карпенко Ю.О. Теоретичні засади розмежування власних і загальних назв // Мовознавство. - 1975. - № 4. - С. 46-50.
Кольцун Н. М. Межкатегориальная омонимия в сфере лексико-грамматических разрядов имени существи- серед яких, певне, можна знайти і Гегеля, і притчі Сковороди, й Спінозу... (О. Гончар).
2. Метафоричні перенесення географічних найменувань за функціональною схожістю, що має культурне або історично-соціальне походження й одне із полярних конотативних відтінків (меліорація / пейорація): Версаль, Париж, Голівуд, Помпеї, содом, гомора, Нюрнберг, Рим, Косарал, Венеція тощо: Буцімто від минулого можна визволитись остаточно, зцілитись як од пранцюватого духу, хай би навіть і хірургічним способом - ще одним Нюрнбергом... (О. Забуж- ко); На ходу озираючись, бачать за собою Помпею, новітню, розвировану вогнем Помпею - в образі щойно розбомбленої станції, бачать безліч освітлених пожежею колій, палаючі вагони, цистерни, склади... (О. Гончар); - Такий де завгодно