Флексію -а прийняли й ті іменники середнього роду з колишньою основою на *-es-, що ввійшли до складу другої відміни. У досліджуваних пам'ятках зразками цього процесу є такі іменники: слова (2ІР(Ф)161; 2Т14), із нgбa (1РБ14), до Hg6a (2Др60), але: до ut.6cg (4Т_Р(Ф)259; 4С27; ЗУЛ22). Загалом у більшості випадків іменники середнього роду колишньої основи на приголосний, зокрема на *-t-, *-n-, зберігають давню форму родового відмінка, напр.: изсади м# со осл#тg (2Т119), до хлоп"тg (1Др270), того дит"тg (4НДХУІІ398), голос дитgтg (2Др61), м>город единого кн#жатg (2Тс227), л плgмgнg (4НДХУІІІ290; 2Кр75), ис под того камgнg (2Кр75), л камgнg (1Д7), до врgмgнg (2Тс123) тощо. Хоча подекуди трапляються й форми з флексією -и за аналогією до іменників колишньої *-ї- основи, напр.: нg воставиль сhмgни (2П57).

Іменники середнього роду на зразок зілля, життя в родовому відмінку однини фіксуємо переважно з традиційним закінченням -ї# (-ї"), як-от: прgдив'ного знам^нШ (1ІР(Ф)291), плот спасgнї# (4ІР(Ф)261), з млсрди# (2РК54), бgз питі" (1РБ105), бgз диханї" (2РБ247) та ін. Проте часто трапляються й форми з новою флексією -# (-") без подвоєння попереднього приголосного, напр.: анh плат# (ІР53), л корШ" (1РБ31), с природж^н" (1РБ100), с покол^н# (2РК53), нh ск#н# анh ^ран# (1Тс173) з поколhн# (2Тс65), с поколМ# жидовского (2Т14), до вьlполнhн# (3УЛ22) тощо.

Давальний відмінок однини іменників середнього роду колишньої *-б, *-]б-основи, а також основи на *-Є8- характеризується флексією -у, як і іменники чоловічого роду, напр.: дит"тку (2Др63), рїжству (1ІР(Ф)292), злоти (4ІР(Ф) 263), цїрстви нg бид^т конца (2Т14) тощо.

Певною варіативністю відзначаються іменники колишньої основи на *-1 Окрім давньої форми на -и пити \і>сл#ти (2Тс153), фіксуємо також закінчення -д та -ю, напр.: до дит#тg (2Тс153), кь дит#тю (2УЛ416). Остання форма постала, очевидно, за аналогією до іменників * -]б-основи.

Іменники на зразок життя, зілля в давальному відмінку представлені з традиційним закінченням -ї@, як-от: воскрgсgнї@ (4ІР(Ф)262), житію (1Д8).

Орудний відмінок однини для іменників середнього роду колишньої *-б-основи та основи "ня^*-е8- реалізується за допомогою закінчення -ом, напр.: под... Aчgcmвoмь (ІР23), кролgвством (1 Тс315), числомь (3ПП234), ис чадом (1РБ104), под дрgвом (1РБ105), м>ловом (4Кл6), м>ком (4ГБ7), сumgством (2РБ33), под нgбом (4РД224), ткпом (4Кл5) тощо.

Більшості іменників колишньої *-]б-основи та основи на М-, *-п- властива флексія -ем, порівн.: поблhдь лицgм (2Т16), над морgм (ІР26), из дит"тgм (2Др64), имgнgмь (3УЛ20; 3СтС83; 2РК53), (3СтС223), плgмgнgм (4НДХУІІІ285). Зрідка трапляються випадки камgнgм вживання в іменниках *4-основи флексії -ом: сь м>трочатомь (2УЛ410). В Іспаському рукописі засвідчена форма з новішим закінченням -#мь: з дит#мь (ІР26).

Іменники на зразок зілля, життя в орудному відмінку вживаються із закінченням -їєм, напр.: зgлїgм (1РБ277), з запалgнїgм (2РБ200), пов^л^нї^м (4У106), со wnacgnigMb (4Д391), ceogM житиgм (2Др60). Закінчення -ям (-ямъ) у зазначених формах у досліджуваних збірниках не зафіксовано, хоч ця флексія представлена в інших західноукраїнських пам'ятках. Так, С.Федак указує на те, що "іменники типу знання, зілля в орудному відмінку однини в почаївсь- ких стародруках [XVIII ст. - Т.Б.] майже завжди вживаються з нині нормативною флексією -ямъ: натхнкнямъ, двиганямъ, з колосямъ" [11, 11].

Місцевий відмінок однини іменників середнього роду колишньої *-б-основи характеризується флексією -h, напр.: оу иншом мкстИ (2Др62), на чgлh (2Д150), на том dgpgeh (2Тс67), оу кролgвствh нtбgсном (2Т17), оу narnmeh (1Тс264), на блюдh (1ІР(Ф)292), w 4adh (2ІР(Ф)162), в царсmвh (1РБ14), на 4pgeh (1РБ90), ла dpgeh (ЗСтСгт;7), во единствИ (1РБ272) тощо. За аналогією до цих слів із закінченням -h виступають і іменники колишньої основи на *-es-: на нgбh (2Т17; 4РД224; 4ГБ7).

Іменники колишньої *-]б-основи вживаються, як правило, із закінченням -и: на лhвом mg4u (2Т15), въ "йци (4С29), во сtрдци (1РБ86), в мори (4Кл4), на мори (4Бр16; 4ГБ100), на поли (1Тс161), по лици (1Тс170) тощо.

Проте розподіл закінчень за колишніми 2Г<но- вами в рукописних пам'ятках XVII-XVIII ст. уже не чіткий. Так, із флексією -и в Керестурсь- кому рукописі фіксуємо форму въ сuпрuжgсmви (2Кр74). У рукописі С.Теслевцьового іменник морg в місцевому відмінку однини виступає із закінченням -ы: на моры (2Тс321; 3Тс71). В Іс- паському рукописі наявне паралельне написання іменника лицg в місцевому відмінку, порівн.: на лицh (4ІР(Ф)259) - на лицы всg# зgмл# (4ІР(Ф) 260) - на лици всg# зgмл# (4ІР(Ф)260).

Окрім флексії -h, іменникам *-б, *-]б-основи властиве також закінчення -у (-ю), як-от: на тимъ мисти (2Кр84), на избраномъ м^ти (2Кр88), в оки (1РБ14), во etрдци (2РБ344; 3РК85), на м^ци (3СтС83; 1Тс164;) по мори (4РБ82), по слЩ@ (2ІР161), по лицю (3ПП184).

Іменники колишніх основ на *-t-, *-n- творяться за допомогою закінчення -и, напр.: w том лрочати (2Т16), в лрочати (2РБ171), на wcji#mu (1Тс258), по epgMguu (2Puj44) тощо.

Місцевий відмінок для іменників середнього роду на зра'-лле життя, зілля має такі закінчення:

-їи: во mлhнїи (4ІР(Ф)260), во нgmлhнїи (4ІР (Ф)260);

-їю: по извол^нїю (1РБ15), в житїю (3РК87);—

ю (без подвоєння попереднього [н]): в по- шанованю (2РБ251), при... порожд^ню (2Т17), в' чарованю (4Д390), по прин#тю (3ПП112), в' проповhданю (3ПП75), в писаню (3ПП75), по лпumgню (3СтС83), на моgм казаню