УДК 8-54+413.22

Вербич Н.С., молодший науковий співробітник відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України

Стилістична та соціолінгвістична варіативність темпу усного тексту (на прикладі жанру проповіді)

У статті розглянуто особливості часової організації жанру проповіді. Виявлено соціолінгвістичні та стилістичні чинники, які зумовлюють варіативність темпу усного тексту.

The work focuses on the analysis of the temporary characteristics of the sermon. It has been discovered the social and stylistic factors causing temporal variety of tempo of verbal text.За визначенням дослідників, темп є одним з найвагоміших критеріїв, за яким диференціюють мовні стилі взагалі та їхні жанри зокрема. Саме темп, швидкість вимови, часокількість звучання в усному мовленні щонайтісніше пов'язані зі змістом висловленого.

Часові характеристики мовлення є поліінфо- рмативними й зумовлені низкою факторів: екст- ралінгвальними - мовною ситуацією, що визначає критерій офіційності / неофіційності мовлення та його емоційну насиченість; ступінь складності повідомлюваної інформації тощо; соціально-психологічними - типом нервової системи мовця, його психічним станом у момент мовлення; національно-мовними традиціями соціуму тощо; власне мовними - логіко-семантичною структурою тексту, його функціональним призначенням, засобами мовного оформлення висловлювань тощо.

Метою роботи стало визначення темпораль- них особливостей проповіді, її сприйняття і співвіднесених з нею акустичних характеристик, тобто вивчення того, що на рівні часової організації робить мову проповіді виразною, впливовою, крім цього, що відрізняє мову проповідни- ка-священика від мови членів інших соціальних груп. Матеріалом є проповіді, виголошені священиками у церквах (І тип - церковна проповідь; мовці В, Я, Л), проповіді, виголошені пасторами протестантських церков (ІІ тип; сектантська проповідь; мовці П, К), і тексти проповідей, начитані дикторами українського радіо в ЛЕФ Інституту української мови за спеціальним завданням - звуковий текст у реалізації дикторів мав відповідати публічно виголошеній проповіді з виявленням сугестивного впливу (ІІІ тип; диктори Є, Р).

Для аналізу часових характеристик мовлення суттєвим є встановлення значень сумарного (з урахуванням тривалості пауз) та інтегративного (без урахування тривалості пауз) темпу. У нашому дослідженні за одиницю темпу взято склад, оскільки саме склад є „мінімальним відрізком усного мовлення на межі між акустичним сигналом і смислорозрізнювальним елементом мови" [2, 55]. Для з'ясування загального темпу висловлювання встановлено середньоскладову тривалість досліджуваних текстів. Для встановлення значення темпу у виокремленні проповіді як жанру релігійного стилю та особливостей вимови представниками різних соціальних груп (проповідник-священик, проповідник-пастор і диктор радіо, що має практичні навички виголошування текстів різних жанрів) розглянуто сере- дньоскладову тривалість окремих синтагм, фраз і промінантних складів в абсолютних і відносних одиницях.

Особливістю виголошення церковної проповіді є перевага середнього темпу вимови (61%). Кількість складів, вимовлених за секунду, становить 4,5 складу, 4,6 складу та 5 складів у різних промовців, що відповідає показникам середнього темпу українського усного мовлення. Однак більшість аудиторів характеризували темп таких текстів як уповільнений. Очевидно, таке сприйняття зумовлене, по-перше, характером темпу, який у проповіді, виголошеній священиком, майже не змінюється впродовж виступу, він - стабільний, рівний; по-друге, особливостями паузального членування. Цікаво, що в таких текстах не зафіксовано дуже повільної та пришвидшеної вимови окремих фраз.

Темп протестантської проповіді аудитори характеризували як уповільнений, іноді дуже повільний, "розтягнений". Показово, що середня кількість складів, вимовлених за секунду, становить 4,1 складу. Дані комп'ютерного аналізу засвідчують, що більшість фраз вимовлено в уповільненому (45%) або середньому (44%) темпі. Саме в таких текстах зафіксовано найбільшу кількість фраз, вимовлених у дуже повільному темпі: 12% - в одного мовця та 10% - у другого. Варіювання темпу в діапазоні "уповільнений - середній - дуже повільний" є специфічною рисою таких текстів. У посібниках для пасторів- проповідників однією з вимог до виголошення проповіді є вимога змінювати темп упродовж виступу: "Якщо проповідник говорив досить швидко., то несподіваний перехід до фраз, вимовлених повільно, буде особливо виразним прийомом» [6, 202]. Помічено, що зміни темпу корелюють зі змінами гучності вимови як у межах цілого фоноабзацу, так і в межах окремих

Важливою характеристикою, що впливає на сприйняття темпу усного тексту, є тривалість промінантних складів та кількість і характер пауз. Між тривалістю звучання, кількістю пауз та швидкістю вимови існує прямий зв'язок.

У текстах, начитаних дикторами радіо, спостерігаємо досить різке протиставлення тривалості наголошеного / ненаголошеного складів: диктор Є - 295-210 мс, диктор Р - 293-208 мс. У проповідях, виголошених священиками, середній показник тривалості наголошеного складу фраз, зокрема - голосніша вимова певних сегментів тексту збігається з повільнішою їх вимовою.

У текстах, начитаних дикторами, переважає уповільнений темп (53%), хоча спостерігаємо випадки вимови окремих фраз у пришвидшеному й дуже повільному темпі. Отже, диктори дотримувались однієї з основних вимог до виголошення усного публічного виступу - змінювати темп упродовж виступу. Ці зміни пов'язані здебільшого з підкресленням опозиції важливості / надлишковості інформації, значущістю окремих елементів висловлювання, з вираженням емоційно-вольового спрямування виступу, з психологічною настановою мовця тощо (зміни темпу вимови окремих фоноабзаців тексту відображено на графіках 1-6).

Графіки 1-6

на 67 мс більший за середню тривалість ненаголошеного складу, що, безперечно, зумовлює плавність інтонаційної лінії висловлювання. У протестантській проповіді таке протиставлення ще менше: 273 мс наголошений склад і 214 мс ненаголошений.

Крім цього, у проповіді, виголошеній дикторами, спостерігаємо значну варіативність значень тривалості складів в окремих фразах (від 167 мс до 351 мс у диктора Є, та від 183 мс до 328 мс у диктора Р). У текстах церковної та сек- тантської проповіді коливання середньоскладо- вої тривалості значно менші: 224-294