УДК 81 '367.4: 81'373.611

Теркулов В.І., кандидат філологічних наук, проректор Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Про статус абревіатур

Роботу присвячено визначенню статусу абревіатур у номінативній системі української мови. Автор вважає такі одиниці не самостійними номінативними одиницями, а формальними дублетами твірних повних слів та словосполучень.

The work is devoted to the definition of the status of abbreviations in nominative system of Ukrainian language. The author considers such units not to be independent nominative units but formal doublets of primary full words and word-combinations.Метою нашої роботи є визначення статусу в українській мові абревіатур, тобто слів, які виникли в результаті скорочення: а) простих або складних слів, наприклад завідувач > зав, член- кореспондент > чл.-кор., фізкультура (<фізична культура) > фізра (<фіз-ра) і т.п. (прості абревіатури); б) компонентів вихідних словосполучень, наприклад, МБА < міжбібліотечний абонемент, велоперегони < велосипедні перегони (композитні абревіатури).

Лінгвісти намагаються розрізняти ці явища. Наприклад, Л.О. Кудрявцева вважає, що прості абревіатури, які вчена називає абревіатурними словами, при всій своїй схожості з композитними абревіатурами, лише примикають до них (див.: [8, с. 154]). Як буде наведено нижче, наші розвідки базуються на констатації тотожності їхнього функціонального статусу. Розходження ж між ними стосується тільки структурного типу вихідної, "твірної" одиниці.

Проведений нами аналіз трансформацій слів та сполучень слів в абревіатури дає можливість припустити, що сформована в сучасній науці думка про дериваційну природу цього явища виправдана не повною мірою. На наш погляд, у більшості випадків це не утворення нових номінативних одиниць, а проста заміна одного структурного різновиду номінативної одиниці іншою, створеною на основі попередньої без зміни її номінативного статусу. Таке перетворення базується на збереженні функціональної еквівалентності вихідного й кінцевого найменувань, і зумовлене воно потребами не реалізації нової номінації, а вдосконалення номінації старої. Подібне трактування абревіації дозволяє визначити абревіатури лише як структурні (формальні) дублети повних словосполучень.

У традиційній теорії способів словотвору, яка передбачає встановлення дериваційного типу через констатацію того, "за допомогою якого засобу (або засобів) створене нове слово" [5, с. 196], абревіацію відносять до так званого морфологічного способу, який "є творенням нових слів на базі чинних у мові лексем та словотворчих елементів і правил їхнього об'єднання у словесні одиниці, тобто творення нових слів шляхом сполучення морфем" [20, с. 254]. Наприклад, Н.В. Азарова пише про "шість способів морфологічного словотвору", серед яких називає абревіацію (БМП - бойова машина піхоти) [1]. При цьому вважається, що абревіація належить "до слово- і основоскладання" [3, с. 129]. Ми вже мали нагоду (див.: [18]) говорити про те, що подана класифікація має цілу низку недоліків, найбільш суттєвим з яких є те, що поняття "засіб словотворення", яке стало основою для класифікування, - дуже "розмите": в одному випадку як засіб виступає субстанція - матеріально виражений афікс (морфологічний спосіб), у другому - результат: перехід слова з однієї частини мови до іншої (морфолого- синтаксичний), в інших - процес (зміна значення /лексико-семантичний/ та компресія /лексико -синтаксичний/). Але навіть не недосконалість традиційної теорії способів словотвору, а те, що, на відміну від похідного слова, яке внаслідок дії механізмів морфологічної деривації "разом зі словотвірним елементом <...> набуває додаткового значення (виділено нами - В.Т.)", абревіатура "втрачає неморфемний елемент, але продовжує співвідноситися з тим самим денотатом (виділено нами - В.Т.)" [7, с. 9], що унеможливлює розгляд абревіатури в межах морфологічного способу словотвору. Тут діють інші механізми, інші моделі.

Спробу "виходу з глухого кута" ми знаходимо в О.І. Моісеєва, який називає способи деривації " функцією, узагальнено - диференційованим відображенням засобів словотворення" [11, с. 110.]. За твердженням ученого, у мові існують три способи словотвору: 1) афіксація, тобто "творення простих похідних слів" за допомогою словотворчих афіксів або граматичних афіксів у словотворчій функції;

абревіація, тобто "творення скорочених слів";

трансформація, тобто "семантичне та граматичне перетворення вже існуючих у мові слів" [11, с. 110-111]. Інакше кажучи, абревіація, на думку лінгвіста, посідає особливе місце в переліку способів словотвору: вона не схожа ні на афіксацію, ні на трансформацію (тут, мабуть, доречніше було б ужити термін лексикалізація) й знаходиться десь між ними. Але, на наш погляд, тут усе ж таки О.І. Моісеєв реалізує простий принцип "уникнення проблеми": ми не можемо встановити справжню природу явища й відводимо йому маргінальну роль. У названій роботі просто не з'ясовується, які ж механізми діють при утворенні абревіатур. А саме це і є головним чинником визначення природи цього явища.

Розглянемо кожен із різновидів абревіації докладніше.

Абревіацію на базі слова ми відзначаємо, наприклад, при утворенні форм типу спец від спеціаліст, Ната від Наталя та ін. В.О. Гор- пинич вважає, що "в похідних цього типу формант має всі ознаки нульової суфіксації" [3, с. 118]. Ми вже писали про сумнівність існування нульових афіксів [19]. Але навіть прихильники теорії нульової афіксації вважають, що "аж надто дискусійними є всі інші (крім суфіксів однини чоловічого роду минулого часу в дієсловах типу ніс- 0, віз - А- 0 і т.п. - В.Т.) нульові суфікси та інтерфікси. Гадаємо, що в мові їх просто не існує (виділено нами - В. Т.), бо правило єдиної