Треба взяти до уваги, що словосполучення "у цілому - це такі граматично організовані єдності, що здатні виступати в номінативній функції" [14, с. 54], особливо в тих випадках, коли вони мають статус колокацій, тобто "комбінацій слів, які базуються на стані взаємного очікування" [24, с. 97]. У сучасній лінгвістиці склалася думка, що колокації - це стійкі словосполучення, які "знаходяться, так би мовити, у проміжку між вільними словосполученнями та власне фразеологічними одиницями" [2, с. 171]. Ці сполучення "мають дуже тісну спаяність компонентів та інші риси, що зближують їх із фразеологічними одиницями" [14, с. 52]. Вони не створюються, а відтворюються у мові, але не мають тієї "образності", тих конотативних обертонів, якими характеризуються останні. Такими, наприклад, є сполучення Служба безпеки України, аналіз крові, широкий у плечах і т.п. Такі сполучення за своєю природою є ідіоматизовани- ми. У багатьох дослідженнях фразеологізми й ідіоматизовані сполучення/колокації розглядаються в межах однієї категорії - "фразеологічна одиниця" [21, с. 296-310]. Можливо, це й прийнятно для деяких напрямів досліджень. Однак у нашому випадку розмежування фразеологізмів та ідіоматизованих сполучень мотивоване тим, що коли фразеологізми прагнуть до збереження розчленованості найменування, оскільки ця розчленованість є гарантом збереження образності вираження, то ідіоматизовані сполучення прагнуть до перетворення на слово, що абсолютно погоджуєтья з чисто номінативною цінністю таких одиниць. Суть останнього процесу - "у протиставленні між двочленністю найменування та єдністю його значення", а зміст - у "прагненні підтримати рівновагу: єдність форми - єдність значення" [12, с. 99].

Деякі лінгвісти вважають, що створення абревіатури на базі словосполучення - це словотвірний процес лексикалізації [22], тобто "перетворення елемента мовлення (морфеми, словоформи) або сполучення елементів на окреме повнозначне слово чи іншу еквівалентну йому словникову одиницю" [9, с. 258]. При такому інтерпретуванні перед нами справді дві різні номінативні одиниці, а відношення між ними треба інтерпретувати як словотвірні. Але так це чи ні - можна з'ясувати, лише надавши достатньо аргументів терміну "лексикалізація". До лексикалізації зазвичай відносять переходи словоформа/глоса ^ слово, наприклад дача "те, що дають» /словоформа/ - дача "позаміський дім»; морфема ^ слово, наприклад фундаменталізм, тероризм (морфема), інші "ізми " (слово) словосполучення ^ фразеологізм, наприклад "відігравати роль (словосполучення) "на сцені" - відігравати роль (фразеологізм) "виконувати функцію», словосполучення ^ слово, наприклад розрядка міжнародної напруженості (словосполучення) - розрядка (слово).

При поверхневому розгляді зазначених вище типів перетворень ми можемо констатувати лише те, що їх об'єднання відбулося в першу чергу за формальною ознакою: є якась одиниця несловесного рівня (морфема, глоса/ словоформа, словосполучення), що трансформується в одиницю словесного рівня (лексема) або умовно словесного (фразеологізм). Однак аналіз статусу кінцевих елементів словотворчого ланцюжка в цілому в мові і стосовно твірного елемента, і особливо - аналіз самих процесів перетворення, показав, що в зазначених вище випадках представлені все-таки різні реалізаційні моделі.

Еталонним у цьому випадку буде процес перетворення глоси на слово. Треба зазначити, що коли утворюється слово на базі глоси, перед нами - процес, який характеризується, по- перше, семантичним саморозвитком мовних реалізацій твірної номінативної одиниці, підкріпленим втратою проміжної семантичної ланки, а по-друге, мотивованим втратою проміжної семантичної ланки розпадом актуальної тотожності твірної номінативної одиниці, унаслідок чого на базі однієї номінативної одиниці виникають дві чи більше. Наприклад, щоб на базі слова плита "плоский прямокутний кавалок металу, каменя або іншого матеріалу" виникло нове слово плита "кухонна піч", необхідно, аби семантичний розвиток однієї з глос твірного слова пройшов такий шлях:

"плоский прямокутний кавалок металу, каменя або іншого матеріалу";

"плоский нагрітий прямокутний кавалок металу, каменя або іншого матеріалу, на якому розігрівається або готується їжа"

"кухонна піч, у якій їжа готується на плоскому нагрітому прямокутному шматку металу, каменя або іншого матеріалу"

"будь-яка кухонна піч".

Але виникнення абревіатури на базі сполучення слів характеризується не зміною, а збереженням семантики останнього. Правда, деякі лінгвісти вважають, що "абревіатура створюється скороченням матеріальних одиниць твірного комплексу і ущільненням, конденсацією, але не скороченням його значення" (виділено нами - В.Т.) [7, с. 4]. При цьому той же автор вважає одночасно, що, "будучи новими одиницями щодо вираження, скорочені слова щодо змісту зберігають зі словосполученням (словом) генетичний зв'язок, заснований на спільності референтного значення (виділено нами - В.Т.) словотвірної пари" [7, с. 5]. На наш погляд, заміна колокації словом не супроводжується конденсацією його значення, а навпаки "конденсованість", монолітність семантики твірних колокацій, які, "хоча й складаються з декількох слів, з точки зору намінації - глобальні, тому що значення цілого не випливає зі значення компонентів" [12, с. 134], є основним чинником, який мотивує їх заміну словом, що й підтверджує наведена вище цитата з роботи В. М. Мокієнко. При цьому твірне словосполучення та абревіатура існують дуже часто паралельно, інтерпретуючись одне через друге, наприклад "Що таке КНУ? - Київський національний університет!" Саме тому ми і вважаємо, що процес заміни словосполучення словом не може бути трактованим як процес лексикалізації - між твірним словосполученням та його вербальним еквівалентом нема не тільки ніяких семантичних, але й граматичних розбіжностей (абревіатура зберігає граматичну віднесеність базового сполучення слів: автогужовий зберігає атрибутивну