значимість сполучення слів автомобільний та/або гужовий) та синтаксичних (пор.: тут може їздити тільки автогужовий транспорт та тут може їздити тільки автомобільний та/або гужовий транспорт, де абревіатура та сполучення слів виступають як означення). У цьому випадку ми вживаємо термін. Можливо, тут більш вдалим є знайдений нами нещодавно в науковій літературі термін універбалізація (не плутати з універбацією, хоча сам автор цей термін дуже непослідовно вживає в тексті: як перше, так і друге - як синоніми). Термін запропонований М.А. Ярмашеви- чем, який, на наш погляд, вдало відрізняє ситуації неномінативних за своєю природою процесів імплікації (структурна домінанта перетворення така: "у цій ситуації доречніше вживати слово, а не сполучення слів") від процесів утворення нових номінативних одиниць при лексикалізації, з тим лише уточненням, що це найменування, на відміну від уявлень згаданого лінгвіста, позначає не морфолого-синтаксичний спосіб деривації як номінативний процес [23, с. 4-8], а просту еквівалентну заміну колокації словом.
Але в цьому випадку статус щодо відношення одна до одної твірної колокації та похідної абревіатури закономірно визначається так: з точки зору співвіднесеності структур перед нами явно словотворчий процес: на базі словосполучення "створюється" слово. Але у функціональному відношенні ми явно маємо справу з варіативністю, а точніше - дублетністю іменування. Це протиріччя знімається, якщо ми вводимо у вжиток поняття номінатеми як функціонально базову мовну номінативну одиницю, що може мати в мовленні різні структурні реалізації - слово, словосполучення, сполучення слів. Номінатема, на наш погляд, це сукупність мовленнєвих одиниць, пов'язаних відношеннями формальної твірності/ однокореневості, що мають тотожні або пов'язані відношеннями лексико- і граматико-семантичного варіювання лексичне і граматичне значення та тотожну синтаксичну функцію. Номінатеми можуть бути вербальної (словесної) домінанти, що відповідає рівню породження мовлення, наприклад, при утворенні словосполучень на базі слів: стіл - дерев'яний, зручний, письмовий, журнальний і т.д. стіл. Але нас більше цікавлять номінатеми з колокативною домінантою, тобто створені внаслідок формального або семантичного розвитку стійкого сполучення слів (формально- семантичний розвиток неможливий, бо він призводить до розпаду тотожності відправної одиниці), оскільки саме до цієї групи належать номінатеми "сполучення слів - абревіатура".
На наш погляд, існують два різновиди уні- вербалізації.
Згідно з першим - номінатема з колокатив- ною домінантою створюється шляхом еліпсису, скорочення сполучення слів до слова, яке за своєю природою є компонентом твірного сполучення слів. Ми виділяємо три різновиди еліптичної універбалізації: еліпсис у напрямку залежного слова (черговий офіцер - черговий), еліпсис у напрямку головного слова (електрична плитка - плитка) та еліптична універбація (прогресивна зарплата - прогресивка).
Згідно з другим - номінатема з колокатив- ною домінантою створюється шляхом компресії словосполучення. Саме до цього типу відноситься абревіація. Суміжними з нею явищами є власне формальна компресія, для якої характерним є просте інтерпретування колокації як слова (швидко розчинний - швидкорозчинний), компресійна універбація, для якої компресія супроводжується імітацією деривації (широкий у плечах - широкоплечий). Л.Ф. Каховська вважає,
Література
Азарова Н.В. Способи морфологічного словотвору в українській військовій термінології // Вісник Запорізького державного університету. - 2002. - №2. - С. 54-68.
Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. - М.: Учпедгиз, 1957. - 291 с.
Горбачевич К. Вариативность слова и языковая норма. - Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1978.
237 с.
Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. - К.: Вища школа, 1999. - 207 с.
Земская Е.А. Современный русский литературный язык: Словообразование. - М.: Просвещение, 1973.
Карпенко Ю.О. Проблема нульових афіксів у слов'янських мовах // Восточноукраинский лингвистический сборник. - Донецк: Донеччина, 2002. - Вып. 8. - С. 326-334.
Каховская Л.Ф. Аббревиация как способ словообразования: Автореф. дисс....канд.филол.наук. - Минск, 1980. - 25 с.
Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава языка. - К., ИПЦ «Киевский университет», 2004. - 208 с.
Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 685 с.
Луценко Н.А. Грамматические категории в системе и узусе (глагол и имя). - Донецк: Донеччина, 2003.
202 с.
Моисеев А.И. Основные вопросы словообразования в современном русском литературном языке. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. - 208 с.
Мокиенко В.М. Славянская фразеология. - М., Высшая школа, 1989. - 174 с.
що "складні слова, зрощення й абревіатури поєднує лише здатність мотивуватися більш ніж одним словом" [7, с. 9]. Як бачимо, це зовсім не так. Їх поєднує ще й те, що вони виникають унаслідок різноспрямованої універбалізації і виконують функцію подолання протиріччя між єдністю значення та розчленованістю найменування.
Таким чином, абревіатура, на наш погляд, є в більшості випадків дублетом повного іменування, тобто скороченим варіантом багатослівної номінатеми - базової номінативної одиниці мови. Абревіація у випадку скорочення колокації є різновидом процесу універбалізації компресійного типу, до якого належать також формальна компресія та компресійна універбація. Питання, вирішення якого потребує весь попередній виклад, - це питання про те, чим мотивований вибір того чи іншого типу універбалізації. Саме це і є темою наших подальших робіт.
Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование. - М.: Высшая школа, 1984. - 255 с.
Прокопович Н.Н. Словосочетание в современном русском литературном языке. - М.: Просвещение, 1966. - 398 с.
Русская грамматика.: В 2-х тт. - Т. 1. Фонетика, фонология, ударение, интонация, словообразование, морфология / АН СССР. Ин-т рус.яз. - М.: Наука, 1980. - 783 с.
Смирницкий А. И. Значение