Сцени «лікування», які є літературною ремінісценцією сцени першої шлюбної ночі з новели П. Меріме «Венера Ілльська», просякнуті атмосферою готики й жаху. Спотворена статуя, свічки, запалені для підсилення ефекту, жахливий сміх - усе це характеризує Аплендтауерса як підступну, безжальну людину. На відміну від Віллоуза та Барбари, йому притаманні суто маскулінні риси. Жорстокість лорда підкреслюється за допомогою прізвища, утвореного поєднанням двох англійських слів upland (верхній, той, що розташований в горах) та tower (вежа, башта, в 'язниця). Дослівний переклад родинного імені «вежа/башта/в'язниця, розташована в горах» передає сутність життя героя - він заручник свого роду. Лорд є прямою протилежністю Едмунда Віллоуза як в особистих якостях, так і в ставленні до Барбари. Перший обожнює її, другий - катує своєю жорстокою любов'ю. Проте заповідній мрії Аплендтауерса про спадкоємця не судилося справдитися. За іронією долі фемінність, яку лорд Аплендтауерс знищує в дружині, перемагає, адже в живих залишається єдина дитина - дочка, і титул переходить до небожа. Так само, як не вдалася спроба італійського майстра навічно зафіксувати красу Едмунда Віллоуза, не вдалася спроба Аплендтауерса передати титул по чоловічій лінії. Фактично обидва герої втрачають те, що мають найвидатнішого: перший - фізичну та духовну красу, другий - родинне прізвище. Відмінність лише в тому, що для Віллоуза власна краса - лише те, що йому дане природою, йому не властивий нарцисизм, натомість титул та походження мають виняткове значення для Аплентауерса.

Своєрідним симбіозом розуміння категорії ка- локагатії та високої християнської моральності, які об'єднував у собі Едмунд Віллоуз, і яких бракувало лорду Аплендтауерсу, є повчальний висновок, презентований розповідачем у фінальній частині твору у формі переказу проповіді священика.

Аналіз образу тіла в контексті образної системи та проблематики short story «Barbara of the House of Grebe» дозволяє визначити, що конструювання символіки образу відбувається на основі звернення до античної міфології й категорії етики та естетики і літературних ремінісценцій. Головними прийомами створення образу-символу є протиставлення, позиціонування двох героїв, як носіїв позитивних та негативних рис, прийом підміни (маскулінне/ фемінне; людина/маріонетка; духовна/тілесна краса; кохання як прояв духовності/як фіксація зовнішньої краси), розширення інтерпретаційних полів, атри- бутація через імена героїв.ЛІТЕРАТУРА

Brady K. The Short Stories of Thomas Hardy. - New-York: St. Martin's Press, 1982. - 235 p.

Hardy T. Barbara of the House of Grebe [електронний ресурс] http://www.hardyshortstories.com/barbara.htm.

Morrell R. Thomas Hardy. The will and the way. - Kuala Lumpur: Univ. of Malaya press, 1965. - 188 p.

Purchase S. Key concepts in Victorian literature. - Palgrave Macmillan, 2006. - 282 p.

Roberts J. Abjection and degeneration in Thomas Hardy's «Barbara of the House of Grebe» [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://findarticles.com/p/articles/mi_qa3709/is_199904/ai_n8827651/pg_15?tag=artBody;col1.