УДК

Савельева Л.С., аспірантка кафедри української мови Національного "Києво-Могилянська академія"

Семантичні кореляції іменників - назв осіб

У статті акцентовано увагу на тому, що ефективним засобом лексикографічного опису семантики слова є виявлення кореляцій, у які вступає це слово з іншими лексемами тієї ж поняттєвої групи. Дослідження здійснено на матеріалі іменників-назв осіб за місцем проживання.

In the article the attention is concentrated on the fact, that the effective way of lexicographic description of word semantics is the exposure of correlations in which this word enters with the other lexemes of this concept group. The research has been carried on the basis of nouns-names ofperson according to the residence.У сучасному мовознавстві усталилася думка про те, що неможливо правильно описати значення окремого слова без урахування тих кореляцій, які його пов'язують з іншими словами в системі мови та в тексті (Ф. де Соссюр, Ю.Д. Апресян, Б. Ю. Городецький, О.В. Падучева, І.М. Кобозєва та інші). Так, наприклад, І. М. Кобозєва серед засобів адекватного опису значення слова виділила також виявлення властивих йому кореляцій [7, с. 97]. Б. Ю. Городецький наполягав на думці, що повна характеристика семантичної одиниці, крім опису її змісту, повинна включати сукупність семантичних кореляцій цієї одиниці (в його термінах - "семантико-кореляційну характеристику семантичної одиниці") [2]. Такої ж думки дотримувався і Ю.Д. Апресян, який запропонував в "Інтегральному тлумачному словнику російської мови" до зони словникової статті включити перелік одиниць, пов'язаних із даною одиницею парадигматичними семантичними відношеннями [1].

Дискусійним залишається питання про методи виявлення семантичних кореляцій слів. Специфіка нашого підходу в межах цієї проблеми полягає в тому, що ми виявляємо семантичні кореляції іменників-назв осіб на основі ідеографічної параметризації їхньої семантики з використанням різних прийомів: порівняння наукової і "наївної" (мовної) картин світу; зіставлення з перекладними еквівалентами в інших мовах; співвіднесення параметричної структури назв, пов'язаних кореляціями синонімії, антонімії тощо. Основу ідеографічної параметризації обраної групи становить аналіз дефініцій іменників у 11-томному тлумачному „Словнику української мови" (К., 1970-1980, далі - СУМ). Це дало можливість виявити властиву сучасному загальновживаному лексикону поняттєву класифікацію, яка стала точкою відліку для подальших досліджень у синхронічному та діахронічному аспектах. Загальна класифікація назв особи за місцем проживання, укладена з усього засвідченого в українській мові, модифікується в діалектах, різних часових станах мови і навіть у різних її функціональних стилях. Урахування цих положень допоможе унаявнити мозаїку українських номінацій особи за місцем проживання з її етнокультурними семантичними компонентами, а отже, виявити особливості сприйняття й позначення українцями простору й людини в ньому. Такий підхід вимагав залучення відомостей з інших типів словників української мови - аспектних (словників синонімів, антонімів), спеціальних етнолінгвістичних та лінгвокультурологіч- них словників, а також словників української мови, що відображають її склад у різні історичні періоди.

Завданням цього дослідження є виявлення параметрів (чи значень параметрів), за якими можна здійснювати зіставлення семантичних структур слів. Слушною з огляду на це видається нам думка О.В. Падучевої про те, що навіть слова, які реалізують спільне поняття, не тотожні ані за змістом, ані за валентністю, ані за якимись іншими ознаками, оскільки навіть близькі за значенням слова мають індивідуальні відмінності, що складаються з їхніх системних і комунікативних параметрів і значень таких параметрів [9, с. 25].

Крім власне параметрів, для структурування семантики мовних одиниць важливу роль відіграють компоненти змісту, повторювані в певній кількості слів, або, інакше, інтегральні, об' єдну- вальні семи. Для досліджуваної групи номінацій інтегральною є сема "назва особи за місцем проживання", яка несе інформацію про походження суб'єктів номінації чи їхню локалізацію, перебування в межах певного місця в просторі. На цій підставі в один тематичний клас об' єднані такі слова ,як миколаївець, городянин, степовик, старожил, земляк, сусід, приймак та інші. Зміст інтегральної для цієї групи слів семи показує, що в їхній семантиці наявні локативні параметри, які показують, де (в якому просторі) знаходиться і яку позицію (локус) заселяє особа. Як правило, на локативних параметрах і фокусує свою увагу мовець, здійснюючи номінацію особи за місцем проживання. де, А - характеристика географічного об'єкта за площею (материк, острів, група островів, територія), В - його характеристика за об'ємом (величина об'єкта, тип рельєфу), С - комбінування просторових характеристик з певними фізичними властивостями географічного об'єкта: режим тепла і вологи, особливості циркуляції повітряних мас та океанічних течій, своєрідність геоморфологічних і біогеохімічних процесів (фізико-географічний пояс), спільність ґрунтів, рослинності та інших компонентів природного середовища (природна зона), розташування стосовно екватора, координати за довготою (меридіан) чи широтою (паралель), сторона світу, у якій розташований такий об'єкт, Б - інші фізичні властивості (не існує географічного об'єкта, який визначався б за якимись властивостями без урахування просторових).

У фокусі уваги в досліджуваних номінаціях не завжди перебувають лише локативні параметри. Міркування щодо зміщення фокусу уваги знаходимо в працях О.В. Падучевої, яка зауважує, що там, де раніше вбачали закреслення компонента семантики, зараз помічають зміну фокуса, перенесення акценту з одного компонента на інший [9 с. 528]. При цьому особливо підкреслюємо, що перенесення фокуса уваги з одного параметра на інший (залежно від мети мовця) не веде до зміни тематичного