класу номінації, адже інтегральною залишається та ж сема. Неврахування цього положення було причиною того, що до класу назв осіб за місцем проживання (назв жителів) учені довгий час відносили лише відтопонімні утворення (назви, мотивовані власними назвами будь-яких географічних об'єктів) [4, с. 3]. Нині лексикологи відносять сюди також назви, мотивовані загальними назвами, які вказують на місцевість, наприклад, горці, поліщуки, побережани, подоляни [3, с. 247-248]. Проте поза увагою вчених досі залишаються назви особи за місцем проживання, у яких фокус уваги зміщено з назви місця проживання на тип місця проживання, наприклад, тип житла (келійник, печерник); тип природної зони (степовик, тайговик); тип адміністративно- територіальної одиниці (селянин, городянин, містянин). Цей список можна продовжити назвами, у яких фокус уваги зміщено на темпора- льні (старожил, новосел) чи оцінні параметри (за різними ознаками, що дають оцінку особі, яка проживає в певному місці - свій/чужий, корінний/ прийшлий, сусід, співмешканець, односелець, приймак, квартирант).
Отже, у номінаціях особи за місцем проживання мовець (залежно від мети) фокусує свою увагу на локативних, темпоральних чи оцінних параметрах. Нами встановлено, що фокусування уваги мовця на різних параметрах (чи їхніх комбінаціях) у семантичній структурі назв жителів спричиняє різні типи кореляцій. Наприклад, якщо у фокусі уваги перебувають локативні параметри семантики номінації, то в неї відсутні антонімічні кореляції. З огляду на це здійснюємо опис семантичних кореляцій іменників-назв особи за місцем проживання відповідно до кожного з виявлених типів параметрів структурування властивої їм семантики.
Номінації, в семантичній структурі яких фокус уваги мовця припадає на локативні параметри, пов'язані кореляцією семантичної похідності з назвами (власними чи загальними) географічних об'єктів. Дослідження показало: для них характерні такі ж кореляції, що й для назв географічних об'єктів. Виявлення цих кореляцій ми здійснювали методом порівняння наукової та мовної картин світу. Як відомо, образ реальності, відображений у мові, суттєво відрізняється від того, який створює наукова картина світу. У реальній дійсності існує сукупність географічних об'єктів, яка відображає картину світу, сформовану природничими науками, і відбиває реальні закономірності природи [М.Планк]
Отже, представники природничих наук природні географічні об'єкти класифікують за їхніми фізичними властивостями, основними з яких є просторові характеристики (у тому числі площа та об'єм), а додатковими - інші фізичні характеристики: освітленість території, температура повітря, тип клімату тощо. Схематично це можна зобразити так:
Таким чином, ми одержали чотири множини (А, В, С, Б), що мають відношення перетину чи несумісності. Відповідно до кожної множини не важко встановити сукупність параметрів, які є важливими при виборі номінації певного природного об'єкта. До того ж, сукупність цих параметрів впливає на того, хто проживає в межах певного природного об'єкта (пор. острів'янин, горець, степовик, тайговик, подоляк, поліщук тощо), адже все живе пристосовується до життя в певних природних умовах, а довкілля, у свою чергу, зумовлює спектр тих об'єктів, які має назвати для себе особа, що в ньому живе. Це дає нам підстави твердити, що сукупність параметрів, які визначають назву певного природного об'єкта, відбивається у семантичній структурі назв жителів цього об'єкта і характеризує самого такого жителя.
Ці номінації відображають особливості національного світосприйняття, включають найбільш важливі складники географії світу, що слугують особі для орієнтації в ньому. Спектр таких номінацій розширюється з розсуненням меж комунікативної діяльності носіїв певної мови, а також зі збільшенням обсягу їхніх знань про світ поза межами конкретного місця їх проживання. Так, в українській мові з'явилася назва тропіканка, мотивована загальною назвою природного поясу, як наслідок демонстрації по телебаченню багатосерійного бразильського серіалу з однойменною назвою.
Оскільки середовище проживання людини обов'язково нею назване, то його складники можуть правити за усталені мовні орієнтири для ідентифікації особи за місцем її проживання. Відповідники назв таких природних об'єктів, що визначають місце проживання людини, можна знайти в усіх мовах світу. На відміну від природних, штучні об'єкти довкілля людини постійно трансформуються чи змінюють свої назви. Сталими залишаються тільки назви частин світу. Ці назви мають узагальнювальний репрезентативний характер, оскільки містять інформацію про тип місця проживання, що дає підстави виділяти в їхній семантичній структурі додаткові оцінні параметри. Порівняно з відтопонімними утвореннями ці назви мають ширший спектр позна- чуваних об'єктів, оскільки включають назви за макролокусами (косміти - жителі космосу) та мікролокусами і середовищами, які можуть бути заселені людьми (курчувей - такий, що живе або ховається в корчах; полюх - житель полів, не поліщук та ін.). Ця група слів характеризується наявністю синонімічних кореляцій, зокрема експресивно-стилістичних. Також виділяємо кореляцію диз'юнкції, змістового виключення, наприклад, номінації тайговик і степовик (одну й ту ж особу не можна назвати одночасно і тайговиком і степовиком).
Українські номінації, мотивовані власними назвами адміністративно-територіальних одиниць, цілком закономірно не мають відповідників в інших мовах світу. Породжувальна модель таких номінацій могла б зґенерувати величезну кількість слів, яку важко було б охопити якимось словником, адже в одній тільки Україні адміністративних одиниць понад 40 тисяч (за даними Держкомстату України від 10.02.2006). Для порівняння, держав у світі на сьогодні існує всього 262. Ці одиниці відображують адміністративний устрій тієї чи іншої держави, який створюється на базі врахування її ретроспективного соціально-економічного розвитку, національних особливостей, а також об'єктивної необхідності максимального наближення апарату управління до населення; кожна держава