Семантичні кореляції іменників - назв осіб - будує свій адміністративно-територіальний устрій, виходячи з особливостей власн�...

Стаття - Семантичні кореляції іменників - назв осіб

будує свій адміністративно-територіальний устрій, виходячи з особливостей власного механізму управління. Наприклад, у Греції адміністративний устрій становлять 13 адміністративних округів (грец. пєріфєрєіа - округ, область), які поділяються на 54 номи (від грец. уо^о^ - ном, округ) та 1 автономний регіон; в Іспанії - 17 автономних територіальних громад (ісп. сотипі- дад аибпота), що поділяються на 52 провінції (ciudades aut6nomas). Сьогодні адміністративно- територіальний устрій України - це ієрархічна чотириступенева система організації одиниць адміністративно-територіального поділу країни, яка була створена в період "побудови соціалізму" в межах Радянського Союзу (головним чином, протягом 1917-1959 рр.). У цей період з адміністративного поділу України було вилучено хутір, існування якого суперечило ідеї колективізації, оскільки хутір - це відокремлене, відособлене селянське господарство разом із садибою власника, що є символом відособлення й окремішності [6, с. 627]. Незважаючи на те, що назви цієї групи звичайно не виявляють додаткових відтінків значень (крім можливого в окремих випадках відтінку зневаги, насмішки), варіюються вони досить часто. Так, наприклад, у " М ало р у с ь ко - н ім е ц ько м у с ло вар і " Є.Желехівського-С.Недільського, який широко фіксує не лише літературні, а й діалектні номінації, подано такі паралельні варіанти назв жителів Волині, як воленюк, волинець, волиняк, во- линянин. Порівняння різносуфіксних варіантів назв осіб за місцем проживання виявляє досить активні процеси конкуренції окремих словотвірних типів [5, с. 102]. При цьому окремі варіанти дуже рідко розвивають додаткові значення, які дали б змогу вважати їх лексичними, а не словотвірними синонімами основної назви. Водночас, як зауважують учені [ 5 с. 109], із рівнозначних, хоч і різнооформлених, лексичних одиниць одна завжди намагається витіснити, перемогти іншу, якщо ця інша одиниця не збагачується якимось новим змістом. Стилістично марковані назви трапляються дуже рідко, вони позначаються відповідними ремарками у словнику: іст. (історичне), політ. (політичне), заст. (застаріле), діал. (діалектне), розм. (розмовне), лайл. (лайливе), збірн. (збірне), пестл. (пестливе), зменш.-пестл. (зменшено-пестливе), зменш. (зменшене), зневажл. (зневажливе), збільш.-зневажл. (збільшено-зневажливе), рідк. (рідко), що можуть вважатися лексичними синонімами до "нейтральних" форм. До експресивно -стилістичних синонімічних кореляцій можна віднести також опозиції основної назви народу, певної групи осіб і їх самоназви (руси, русичі - самоназва населення Київської Русі), офіційної назви (малороси - офіційна назва українців у дореволюційній Росії), загальної назви всього населення, застарілих, історичних назв (києвичі

мешканці древнього Києва), назв у певну епоху тощо. Особливу увагу слід також звернути на те, що основні назви можуть між собою перебувати у відношенні диз'юнкції, або доповняльної дистрибуції, коли одну й ту ж особу не можна назвати одночасно миколаївцем і парижанином, разом з тим кожного з них можна назвати європейцем чи землянином. Для номінацій цієї групи можливі більшість типів семантичних кореляцій, крім антонімії.

Крім номінацій, у семантичній структурі яких фокус уваги припадає на просторові параметри, серед назв осіб за місцем проживання наявні й ті, де реалізовані параметри часові, що відображають характеристику особи, наприклад, за тривалістю її проживання в певному місці. Для цієї групи властива часова опозиція "давно

недавно" (тривалий час живе десь - старожил, нещодавно поселився десь - новосел). Тут можливі кореляції антонімії та синонімії з експресивно-стилістичними конотаціями номінацій.

Лексеми, в яких фокус уваги зміщено на оцінні параметри, де „місце проживання" характеризує особу за класифікаційною ознакою „свій/чужий" (свій - земляк, чужий - чужак, чужинець); за походженням (корінний, переселенець, іммігрант); за особливостями поведінки, стосунками з людьми (відлюдок); наявністю/ відсутністю власного житла (безпритульний, безхатько, безхатник, квартирант, приймак); місцем перебування в просторі стосовно суб'єкта мовлення (поряд - сусід, в одному місці з кимось - співмешканець); за локалізацією в певній частині простору (вишняни - жителі верхньої частини села; низини - люди, що мешкають у нижньому кінці села). Ці номінації, крім ідентифікаційно, виконують оцінну функцію - характеризують особу, що проживає в певному місці, за її відношеннями до мовця, виражають його ставлення до неї. Тут корисним буде розгляд відображення поняття в інших його семантичних і лексичних дериватах; у перекладних еквівалентах. В українській мові розмежування відбувається за ознаками "поряд, в одному місці з кимось чи спільно з кимось". Наприклад, слово сусід "той, хто мешкає поруч, поблизу кого- небудь", є знаковим для української народної культури [6, 587]. До української лексеми сусід "Новогрецько-український словник" Н. Ф. Клименко, О. Д. Пономарева та Є.К.Чернухіна вміщує кілька грецьких відповідників, що позначають те саме поняття в новогрецькій мові: пєрюік||о<; о, - сусід (буквально - той, хто живе поруч, у тому ж довкіллі, від грец. пєрі^ "довкола, поруч, поряд"), (зазв. у мн.), оі ~оі сусіди [8, 279]; стиукатоіко^ о, п - сусід (від грец. стиу, стот "з, разом, спільно" і катоіко^ "житель, мешканець" від катоікш "жити, проживати, перебувати, знаходитися", буквально - співжитель, той, хто проживає спільно з мовцем), ~ка [ 8 с. 334]; оотори||п? о, ~юоа п - сусід, ~ка (від грец. стоторо(у) - межа, кордон), буквально - той, хто живе в тих же межах) [Там же, с. 344]. Аналіз внутрішньої форми українських та відповідних до них грецьких слів дозволив знайти спільні елементи мовної картини світу: пєрюік||о<; - сусід, оиукатоіко^ -

Сторінки: 1 2 3 4