УДК 811.161.1' 373' 0

Лобачова Н.О., асистент кафедри російської філології Кримського гуманітарного університету

Шляхи і способи термінотворення в російській мові донаціонального періоду

Статтю присвячено розгляду особливостей утворення термінів у російській писемності XI-XVII століть на матеріалі номінацій сільськогосподарських угідь. У донаціональний період розвитку мови слово набувало термінологічного значення внаслідок переосмислення його первісної семантики, а саме шляхом звуження значення, метафоричного та метонімічного перенесення найменування.

The article deals with the peculiarities of the terminology creation in Russian written language in the XI- XVII c. on the material of the nominations of the agricultural lands and woods. A word obtained a terminological meaning owing to semantic shift of its primary meaning, usually because of its concretization, metaphorical and metonymical transfer of meaning. As to the structure, the most productive way of terminology creation was affixation.Як відомо, одним з актуальних завдань історичного термінознавства є багатоаспектний опис термінології тієї або іншої сфери діяльності. Численні роботи лінгвістів Л.Л. Кутіної, Н.В. Васильєвої, Н.Б. Мечковської, Л.П. Рупосової, Г.П. Снетової, О.В. Борхвальдт та ін. присвячені способам формування, семантичним процесам у термінології і професійній лексиці.

Мета статті - проаналізувати основні шляхи і способи термінотворення в російській писемності донаціонального періоду на матеріалі номінацій сільськогосподарських угідь.

На думку П.Я. Чорних, Ф.П. Філіна, В.Н. Прохорової та ін., шляхи утворення термінології певної галузі знання збігаються зі шляхами створення сукупностей лексем, властивих конкретній мові загалом [6;8;9].

По-перше, це виявляється в однаковому позначенні групи тематично зв'язаних об'єктів і їх ознак, що відповідає мовному процесу створення лексико-семантичних груп (ЛСГ). По-друге, між термінологічними одиницями можуть встановлюватися відношення часткової синонімії. Так, у російській термінології лісових угідь XVI -XVII ст. такими одиницями є борь, соснякь: у діловій писемності вказаного періоду "бором" могли називати будь-який хвойний ліс, у тому числі й сосновий ("сосняк"). По-третє, явище полісемії також властиве термінам, особливо спеціальним найменуванням російської мови донаціональної епохи. У межах термінології земельних угідь слово "земля" застосовується принаймні у трьох термінологічних значеннях:

ділянка лісу, розчищена під ріллю або сінокіс;

загальна назва оброблюваного земельного угіддя; 3) ділянка землі, окреме володіння.

Як відомо, термін, будучи одиницею мови, підкоряється фонетичним і граматичним її законам; отже, спеціальна лексика староруської мови утворювалася тими ж способами словотвору, що і в сучасній російській мові, зокрема, лекси- ко-семантичним і морфологічним.

Лексико-семантичний спосіб творення є актуальним в російській термінології. П.Я. Чорних зазначає, що немає такого давнього виробництва, первинна термінологія якого не містила б термінів лексико-семантичного походження [9, с. 227-229]. Не є винятком і термінологія сільськогосподарських угідь, що розглядається нами. Так, в актовій писемності ХУІ-ХУІІ ст. термін перевесье із семантикою "мисливське угіддя" виник унаслідок переосмислення первинного значення даної лексеми - "снасті, пристосування для лову птахів"; найменування борть у первинному значенні "колода для бджіл, дерево з дуплом, у якому водяться бджоли" отримало нову термінологічну семантику - "угіддя, ліс або ділянка лісу з бортними деревами".

Таким чином, за допомогою лексико- семантичного способу терміни утворюються внаслідок змін у смисловій частині того чи іншого слова основного лексичного фонду, шляхом розщеплювання його на омоніми. Такий процес формування термінів-омонімів відбувається внаслідок того, що лексема, набуваючи нового термінологічного значення, продовжує якийсь час уживатися зі своєю первинною семантикою. Наприклад, у діловій писемності дона- ціонального періоду термін бджільництва борть- никь зі значенням "пасіка; той, хто робить борті, наглядає за ними" вживається нарівні зі вторинним значенням "угіддя бортне": Даль язь, князь Юрьи Дмитриевичь, отцу своему игумену СавИ бортника Ондрейка Телицьіна сь деревнею, вь которой живеть на РИпищи, и онь тИ борти манас- тьірскии дИлаеть; Село Ясенское и сь бортникомь и сь землею и сь исгои СвятИи Богородици [7, с. 156].

Як видно з прикладів, у першому з них мова йде про людину, яка робить борті та наглядає за ними, а в другому уривку мовиться про лісове угіддя.

Крім того, в термінології як складовій частині лексикології існують різновиди лексико- семантичного способу творення. До них належать: звуження значення, метафоричне та метонімічне перенесення. Розглянемо детальніше реалізацію зазначених способів словотворення термінів у російській мові донаціональної епохи.

Звуження значення. Як відомо, звуження значення - це "... процес, при якому слово, що раніше позначало родове поняття чи назву цілого, стає назвою видового поняття або частини цілого" [1, с. 68]. У нашому випадку відзначаються специфічні для російської мови зазначеного періоду особливості термінотворення: первинне вживання лексики як спеціальної, що характеризується поєднанням у слові загальних і спеціальних значень. Так, у діловій писемності ХУІ-ХУІІ століть слово болото вживалося в значенні "угіддя" та зберігало тісні зв'язки зі значенням "мулке топке, багнисте місце"; термін водних угідь озеро, з семантикою "рибне угіддя" тісно пов'язане із загальнолітературним значенням "водоймище". Звуження значення загальнолітературних слів при спеціальному їх вживанні характерне і для російської військової дипломатичної термінології ХІ-ХУІІ століть.

Для етапу термінологізування загальнолітературних слів характерне вживання як спеціальної лексики (у нашому випадку - сільськогосподарських угідь), так і омонімів. Як було зазначено вище, при лексико-семантичному словотворенні процес формування омонімів відбувається шляхом набуття лексемою нового значення при паралельному її функціонуванні з первинною семантикою. Цей факт підтверджує точку зору В.М. Лейчика про стихійне