утворення термінології [2]. Зокрема, термін невод має такі значення в актовій писемності староруського періоду: "окладна оброчна одиниця", "риболовецька ділянка", "частка в риболовецькому угідді при лові неводом". Подана номінація, що виникла шляхом метафоричного перенесення найменування виду риболовної сіті на ділянку водоймища, породжує ряд термінів-омонімів у різних сферах діяльності (промисловій і метрологічній галузі), тобто ретермінологізується.
Те ж явище простежується в утворенні термінів остожье, нива, покос. Так, слово остожье в російській писемності ХУІ-ХУІІ століть широко використовується в економічній і сільськогосподарській сфері з термінологічною семантикою "земельна міра: косовиця, що дає стіг сіна" і "спеціально обладнане місце для зберігання стогів сіна". Найменування нива також є складовою двох терміносистем - сільськогосподарської і геометричної (пор. "поле, оброблене для посіву; рілля" і "одиниця орної землі, розміром у десятину й більше"). Лексема покос у вказаний історичний період паралельно функціонувала в сільськогосподарській та юридичній сферах діяльності в термінологічних значеннях "сінокісне угіддя" і "незаконний викіс сіна".
Крім того, у складі однієї терміносистеми також можуть функціонувати терміни-омоніми. Наприклад, термін водних угідь прудь в російській діловій писемності ХУІ-ХУІІ століть позначав такі поняття: "гребля, дамба; млинова дамба", "частокіл", "водяний млин", "місце, що заливається водою при підсачуванні річки", "водоймище, влаштоване за допомогою закачування поточної води або копане; ставок".
Отже, наведені приклади показують, що вживання слова в спеціальному, термінологічному значенні супроводжувалося звуженням семантики. В.Н. Прохорова стверджує, що "явище спеціалізації, значення в давньоруській мові не відрізнялося принципово від того явища, котре характеризуємо як звуження значення в сучасній терміногії" [6, с. 107]. Слово продовжує функціонувати і як загальновживане, і як результат звуження значення - слово спеціальної лексики (невод, путик, пашня та ін.). Нарешті, слово може залишитися загальновживаним і не функціонувати далі в спеціальному значенні, що відбувається при неточності його термінологічного вживання (детермінологізації). Так відбулося з найменуваннями водних угідь вода, земля, устье, пруд, исток та ін.
Метафоричне перенесення. Типовим для періоду формування термінології є мовний факт запозичення терміна зі сфери неспеціальної лексики у вторинному, найчастіше метафоричному, значенні.
Метафоризація, як показують матеріали сучасної термінології, - надзвичайно активний спосіб творення термінів, що діє як у староруській, так і в сучасній мові [9]. Слід зазначити, що метафоричні перенесення найменувань найінте- нсивніше зачіпають ті групи лексики, які пов'язані з актуальними в даний період життя суспільства явищами, процесами. Власне семантичний процес визначається як ". механізм мовлення, що полягає в уживанні слова, яке позначає певний клас предметів, явищ і под., для ха- рактеризації чи найменування об'єкта, котрий входить в інший клас, або найменування іншого класу об'єктів, аналогічних даному в якомусь відношенні" [3, с. 462].
Підставою для перенесення найменування є переважно подібність форми, місцеположення, функції. Так, термін лісових угідь остров зі семантикою "невеликий ліс, що окремо стоїть; ліс серед поля" також набув своєї номінації шляхом метафоричного перенесення на підставі подібності форми об'єктів, яка актуалізується в етимологічному префіксі *о(Ь)- зі значенням "навкруги, довкола". Так само і слово сежа з первинною семантикою "риболовна сіть" у діловій писемності періоду, що цікавить нас, набуло термінологічного значення "пристрій на річці для рибного лову; риболовецьке угіддя", яке виникло внаслідок метафоричного перенесення на підставі подібності функції об'єктів, у даному випадку - лову риби.
Крім того, у староруській мові є приклади утворення промислових термінів, що виникли внаслідок комбінованих перенесень значення за декількома ознаками. Так, слово путик набуло термінологічного значення "мисливська ділянка в лісі" шляхом метафоричного перенесення на підставі функції і місця розташування об'єктів (пор. "капкани, пастки на звіра і птаха; частокіл великої протяжності із залишеними в ньому проходами, в яких влаштовуються пастки на звіра, птаха тощо"). Як правило, у староруський період метафоризація як вид утворення спеціальної лексики здійснюється переважно на основі конкретної лексики. В.Н. Прохорова у своїй праці "Русская терминология (лексико-семантическое образование)" виділяє чинники, які сприяють метафоричному перенесенню: а) активність метафоризації лексики на базі слів зі зменшувально-пестливими суфіксами емоційної оцінки (-к-, -ок-) - и та ін.); б) лексикалізація форм множини при метафоризації [6, с. 118]. У російській діловій писемності ХУІ-ХУІІ століть широко використовувалися терміни сільськогосподарських угідь, утворені: а) шляхом метафоричного перенесення; б) на основі слів із суфіксами емоційної оцінки. Також виділені найменування воды, бобры, неводы, ловища бобровые, лесники та інші з термінологічною семантикою, що цікавить нас, які виникли внаслідок лексикалізації форм множини при метафоризації.
Метонімічне перенесення назви як спосіб утворення спеціальної лексики в староруській мові так само поширений, як і спосіб звуження значення [4, с. 6]. Цей процес визначається як "механізм мовлення, що полягає в регулярному чи оказіональному переносі імені з одного класу об'єктів чи одиничного об'єкта на інший клас або окремий предмет, асоційований з даним за суміжністю, співвіднесеністю, залученням" [10, с. 300]. У нашому випадку вторинне, термінологічне, значення виникає на основі близькості предметів у часі, у просторі, на основі асоціацій між матеріалом і предметом, виготовленим із цього матеріалу, на основі дії і результату, що отримується від даної дії, на основі асоціацій між цілим предметом і його частиною або навпаки. Матеріали нашого дослідження дають підставу зробити висновок про те, що при утворенні термінів сільськогосподарських угідь шляхом метонімічного перенесення найчіткіше виникає модель "дія