УДК 81'367.334:161.2

Марченко Т.В.

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ

Стаття продовжує ряд публікацій, присвячених проблемам неповного речення. Увага зосереджується на формальній неповноті речень, зокрема з'ясовується статус еліптичних речень, речень з кількома присудками, односкладних речень.

Ключові слова: неповне речення, формальна неповнота, еліптичне речення, односкладне речення, речення з кількома присудками.

Статья продолжает ряд публикаций, посвященных проблемам неполного предложения. Внимание сосредоточено на формальной неполноте предложений, в частности выясняется статус эллиптических предложений, предложений с несколькими сказуемыми, односоставных предложений.

Ключевые слова: неполное предложение, формальная неполнота, эллиптическое предложение, односоставное предложение, предложение с несколькими сказуемыми.

The article continues publications, devoted the problems of incomplete sentences. Attention is concentrated on formal incompleteness of sentences, in particular we define the status of elliptic sentences, sentences with a few predicates.

Keywords: incomplete sentence, formal incompleteness, elliptic sentence, sentence with a few predicates.

Неповні конструкції неодноразово ставали об'єктом уваги багатьох учених, які досліджували питання синтаксису. Ці синтаксичні конструкції певною мірою розглядав навіть Аполоній Дискол. Збереглося й давньогрецьке визначення неповних речень: речення, у якому пропуск структурно необхідного елемента висловлення, здебільшого, легко відновлюваного в певному контексті або ситуації.

Оскільки неповнота речення постає не одновимірною, а багатовимірною, і особливим є її функційне навантаження та репрезентованість у відповідних комунікативних регістрах, то потреба її новітнього осмислення в комуні- кативно-екзистенційному вимірі вкрай необхідна. Її адекватне розуміння дозволяє по- іншому простежити специфіку фонових знань, окреслити закономірності вияву пресупозиції як чинника реалізації комунікативних інтенцій і досягнення належного розуміння виголошуваної інформації учасниками комунікації. Непоодинокі спроби тлумачення неповноти речення в логіко-, формально- і психолого-граматичному вимірах дозволяють простежити еволюцію поглядів на реченнєву неповноту й визначити окремі етапи формування лінгвістичної щодо цього питання.

За мету нашої роботи ми ставимо відсте- ження й аналіз основних поглядів на неповні речення загалом. Завдання роботи: 1) представити перебіг думок на явище неповноти речення; 2) виявити спільні та відмінні риси у поглядах на неповні речення; 3) окреслити параметри формальної неповноти; 4) з'ясувати статус еліптичних, односкладних конструкцій та речень з кількома присудками.

Питання пропуску певних ланок мовлення цікавить учених з давніх-давен. Зіставно-типоло- гічний аналіз значної кількості синтаксичних конструкцій структурно різних мов показав, що явище неповноти більш характерне для слов'янських мов (див. праці Л. Теньєра [18], Ш. Баллі [1], В. Матезіуса [13] та ін.).

Уже М. Смотрицький указує на можливість пропуску слів у реченні. Однак, незважаючи на інтенсивний розвиток граматичної науки в другій половині XVIII - першій половині XIX ст., поширена редукція в реченнях повнозначних і службових слів здебільшого вивчалася в стилістичному плані, тому що вчення про речення вважалося складовою частиною не граматики, а риторики.

Перші дослідження неповних речень ґрунтувалися на логічному підході до синтаксичних одиниць. Згідно з цим аспектом будь-яке речення - це судження, яке завжди є двочленним: суб'єкт судження (8) й ознака суб'єкта судження (Р) (підмет і присудок). Дослідники звертали увагу, перш за все, на пропуск підмета, оскільки речення без присудка як таке не може існувати (за Ф.І. Буслаєвим).

На думку Ф.І. Буслаєва, опускатись можуть тільки легко домислювані члени речення - підмет і присудок. Але опускаються вони за умов, що при них є слова означальні, доповнювальні й обставинні, які, до речі, не можуть пропускатися, наприклад, іменник опускається, коли при ньому є означення: «богатые помогают бедным» [3, с. 284]; допоміжне дієслово бути в теперішньому часі пропускається лише в розмовній мові (Волк хищный зверь) і зберігається в книжній (Грамматика есть наука) [Там само].

По-новому підійшов до цього явища О.О. Шахматов у «Синтаксисе русского языка». Виділивши особливий тип речень - односкладне речення з його різновидами, які є повними, - він деякою мірою обмежив явище неповноти. Уперше дослідження ґрунтується на багатому розмовному матеріалі російської мови. Для вченого неповне речення не є варіантом повного, хоча він намагається віднести певні неповні речення (на основі формальних показників) до тих груп односкладних та двоскладних речень, які було виділено для повних речень. Так, з-поміж односкладних дослідник виділяє неповні й дефектні речення, наприклад, речення «Марья, скоро ль самовар - то? [подашь]; Да что ж обед, Михайло Иваныч? [не подают]» [19, с. 129] віднесено до неповних односкладних. Якщо ж допустити, що пропущені слова «закипит», «готов», тоді ці речення двоскладні. Виходить, що «наявний формальний склад неповного речення часто не дає підстав» [19, с. 10] для визначення, яке це речення: двоскладне чи односкладне.

Серед двоскладних неповних О.О. Шахматов виділяє «недостатні» (двоскладні з пропущеним підметом), «порушені» (двоскладні з пропущеним присудком) і «дефектні» (двоскладні з пропущеною частиною головного члена). Ця класифікація також вимагає певної корекції. Так, серед «недостатніх» неповних речень знаходимо «Наша взяла» [19, с. 240] з пропущеним словом «сила». Атрибутивний вияв формального показника не можна заперечувати, але не слід категорично стверджувати, що саме слово «сила» є заповнювачем синтаксичної позиції підмета. Незаперечним постає той факт, що атрибут «наша» в цьому разі набуває відповідних формально-граматичних параметрів субстантива.

До «порушених» двоскладних належать такі речення, у яких вставити слово «есть» неможливо, наприклад, «Жизнь моя на волоске. Ревизор; Ведь сегодня пятница. Холост. Вот там-то прямой рай. Крылов» [Там само, с. 241]. Подібні речення (взагалі всі речення цієї