Пропонуючи до вжитку нові терміни, автор дбав про збереження системності термінології. Наприклад, поряд з новотворами-іменниками наведено й похідні від них прикметники: вістряк - вістряковий, межипрям - межипрямний та ін. Щоб посприяти впровадженню нових термінів, полегшити засвоєння та довести їхню термінотворчу спроможність, укладач використовував також інший шлях - реєстрував терміносполуки, що містили його лексичні інновації. Структура таких терміносполук відповідала структурі кодифікованих раніше термінів, тобто їхня новизна полягала саме в заміні відомого складника авторським новотвором. Для порівняння можна навести пари термінів созначники - початок созначників, рогівниця - стята рогівниця в МУТЕМ та сорядні - початок сорядних, піраміда - стята піраміда у словнику В. Левицького відповідно. Принагідно зазначимо, що частина новотворів М. Хведорова мала за очікуваннями автора обмежену лексичну сполучуваність (вичерпуючий поєднувано з терміном ділення, безкорінний виступає як відповідник до раціонального лише в терміносполуці безкорінний множник).

Інформацію про наукову, педагогічну та адміністративну діяльність М. Хведорова містить стаття О. Завальнюк: Завальнюк О. М.М. Хведорів (Федоров) - проректор, в.о. ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету (1919-1920 рр.) // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - 2003. - № 6. - С. 367-375.

Більшість згаданих лексичних новотворів та терміносполук, що їх містили, залишилися оказіоналізмами, та їх не було схвалено до вжитку в першому томі «Словника математичної термінології» 1925 року. На перешкоді подальшій кодифікації цих термінів стало декілька чинників. По-перше, такі одиниці, як межипрям, лучекут, середкутня, середбічня, межогнище, вичерпуючий, утворено за непродуктивними моделями. Це не відповідало загальному настроєві доби будувати термінологію «в дусі народної мови», тобто спираючись на морфемну базу та словотвірні узуальні норми народного мовлення (див. [2, с. 66]). По-друге, М. Хведорів часом зважувався шукати замін до давніх та узвичаєних термінів. Наприклад, слово вістряк укладач пропонував на противагу традиційному греко-латинському терміну конус та питомому відповідникові стіжок, який наводив у «Замітці о русинській термінології» М. Левченко ще 1861 року (Левч., с. 186). Математична секція ІУНМ, на відміну від М. Хведорова, ставила на меті впорядкування термінології, тому мала враховувати багато чинників, серед яких важливе місце посідала уживаність терміна в авторитетних джерелах [4, с. VII]. У першому томі «Словника математичної термінології»» рекомендовано переважно такі інновації М. Хведорова, що заповнювали термінологічні лакуни (находження, логаритмування, однополий, дво(х)полий) чи сприяли логічному впорядкуванню термінології. Наприклад, запропонований в МУТЕМ прикметник площевий своєю морфемною будовою краще відбивав зв'язок вираженого поняття з площею, ніж прикметники плоский та площинний, що їх зафіксовано в інших джерелах.

Праця М. Хведорова містить лише одну лексико-синтаксичну інновацію, проте її подальша доля цікава та варта уваги. Ідеться про іменник дотична, що походить від прикметника дотичний. Завдяки субстантивації' зміст складеного терміна дотична лінія зосередився у виразникові прикметної, видової ознаки, як і у випадку з математичними термінами проста, пряма, крива, ламана, січна, творча та ін. Новотвір М. Хведорова кодифікували видання 20-х років минулого століття, його вживано й дотепер. До МУТЕМ у практиці терміновживання використовували термін стична. Математична секція ІУНМ зважила на потреби взаємно-однозначного зв'язку між терміном і поняттям та вдалася до виразного семантичного розмежування дієслів дотикатися та стикатися. Словник Ф. Калиновича рекомендував уживати терміни дотикатися, дотик, дотичний, дотична на позначення понять збігу елементів простої лінії та кривої (СМТ 1, с. 28), а стикатися, стик - збігу елементів двох кривих (СМТ 1, с. 121). «Математичний термінологічний бюлетень» також розмежовував дотик, дотичний, дотична (Бюл., с. 30) та стик, стичний (Бюл., с. 45). Вірогідно, цьому посприяло існування в російській мові термінів касание, касательный, касательная та соприкосновение, соприкасательный. До речі Д. Мордухай-Болтовський, російський сучасник М. Хведорова та Ф. Калиновича , хоча й дуже високо оцінив перший том «Словника математичної термінології», проте терміни з коренем -тик- вважав невдалими та хибно зорієнтованими, оскільки в уяві мовця вони викликають уявлення про траєкторію, «що просто уривається в якійсь точці» [5, с. 294].

Другий продуктивний напрямок термінотворчого пошуку М. Хведорова полягав у застосуванні лексико-семантичного способу словотворення (43 одиниці, 12 - у складі терміносполук). Серед новотворів, що постали шляхом вторинної номінації, виділяємо випадки опосередкованої номінації, яка виявляє себе в тому, що слово реалізує своє нове значення у певному контекстовому оточенні (сторчовий як відповідник до рос. мнимый лише у терміносполуках сторчова величінь, сторчова одиниця; стовпець - стовпець визначника (вертикальний рядок визначника); поворотний - поворотне рівняння). Як лексичний матеріал