УДК 81'1 +81 '44

Стародуб К.А.

ТИПОЛОГІЯ ДЕРИВАЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ

У статті здійснюється спроба встановлення типології дериваційних одиниць та визнання за певною одиницею статусу основної одиниці морфемно- дериваційного рівня. Дериваційні одиниці впорядковуються відповідно до критеріїв співвідношення плану змісту і плану вираження мовної одиниці, характеру матеріальної репрезентації двопланової дериваційної одиниці. Формулювання вимог до основної одиниці морфемно-дериваційного рівня та з'ясування змісту поняття словотвірного типу стають підставою для визнання за словотвірним типом статусу основної одиниці морфемно-дериваційного рівня.

Ключові слова: деривація, дериватологія, словотвір, одиниці мови.

В статье осуществляется попытка установления типологии деривационных единиц и признания для определенной единицы статуса основной единицы морфемно-деривационного уровня. Деривационные единицы упорядочиваются соответственно критериям соотношения плана содержания и плана выражения языковой единицыі, характеру материальной репрезентации двухплановой деривационной единицы. Формулирование требований к основной единице морфемно-деривационного уровня и выяснение содержания понятия словообразовательного типа становятся основанием для признания для словообразовательного типа статуса основной единицы морфемно-деривационного уровня.

Ключевые слова: деривация, дериватология, словообразование, единицы языка.

The article is aimed at managing the set of derivation units through determining their typology and acknowledging the status of the main unit on the morphemic-derivational level for a certain derivation unit. The typology criteria are correlation of meaning and form plans, material representation character of two-planned derivation units, and type of the system relations. Determining demands for the main derivation unit and ascertaining the substantial characteristics of the word-formation type allow claiming the wordformation type to be the main unit on the morphemic-derivational level.

Key words: derivation, derivatology, word-formation, language units.

Словотвір як галузь наукового дослідження сформувався у другій половині ХХ століття (див. огляд досліджень із словотвору: [10, с. 618; 17, с. 24-40; 19, с. 8-9; 23, с. 3-11]. Відносно молодий вік словотвору зумовлює наявність кола питань як теоретичного, так і практичного характерів, які потребують уваги з огляду на спрямованість мовознавчої науки до всеохоплюючого дослідження мови як динамічної відкритої системи.

Актуальним у межах словотвору є питання про можливі причини і наслідки аналітичного словотворення для мови як системи. Виявлення нових майбутніх станів мовної системи через вивчення властивих їй динамічних процесів, зокрема аналітичного словотворення, є предметом вивчення прогностичної лінгвістики [8, с. 533]. З теоретичного погляду, обґрунтування доцільності оперування поняттям аналітизм щодо одиниць морфемно-дериваційного рівня є теоретично важливим для словотвірної типології у межах фрагментарної лінгвістичної типології. Дослідження аналітичного словотворення становить цінність і для системної типології з огляду на його внесок у розв'язання проблеми закономірного співіснування різнорівневих типологічних ознак у політипо логічних мовах. З іншого боку, незаперечною є практична значущість висновків, отриманих у результаті визначення місця аналітичного словотворення у словотвірних системах політипологічних мов. Так, спостереження за фактичним мовним матеріалом ставлять під сумнів думку про те, що конструкції на зразок англ. delivery man, office boy, career woman, ball girl, female zebra, he- crocodile, укр. розумна людина, людина честі, людина з дефектом слуху, самиця кита, самець пелікана є сполученням повнозначних слів. Підставою для цього є, зокрема, те, що навіть за умови відсутності елементарного знання про значення мовної одиниці, наприклад самиця синявця, у носіїв мови актуалізується відповідне словотвірне значення «назва істоти за статтю» завдяки використанню мовної одиниці самка як словотворчого форманта. Наявність у деяких із зазначених вище нарізнооформлених одиниць цільнооформлених мовних аналогів не може вважатися доказом неможливості похідності нарізнооформлених одиниць, що підтверджується стилістичною нейтральністю і широтою комунікативної сфери вживання одиниць на зразок розумна людина (пор. розумна людина - розумник). За умови ґрунтовного теоретичного опрацювання питання про аналітичне словотворення нормативні лінгвістичні словники різних типів можуть бути поповнені за рахунок залучення до них нарізнооформлених похідних дериваційних одиниць. Таким чином, на своєму сучасному етапі розвитку наука про словотворення вже накопичила вагому кількість нез'ясованих питань, серед яких і питання про аналітичне словотворення, які становлять перспективу для лінгвістики ХХІ століття.

Власне вивчення аналітичного словотворення має розпочатися із конкретизації термінологічної бази словотвору, що зумовлено необхідністю остаточного з' ясування місця кожної дериваційної одиниці у метамові лінгвістики. До одиниць, якими традиційно оперують у дериватології, належать морфема, словотвірний спосіб, словотвірна категорія, словотвірна пара, словотвірна парадигма, словотвірне гніздо, словотвірний ланцюжок, словотвірний тип. Мета нашого дослідження полягає в упорядкуванні множинності цих одиниць. Реалізація даної мети можлива, на нашу думку, за умови розв'язання таких двох завдань:

встановлення типології дериваційних одиниць;

визнання за певною дериваційною одиницею

статусу основної одиниці морфемно-дериваційного

рівня мовної структури.

Встановлення типології дериваційних одиниць передбачає визначення критеріїв, за якими

Подана класифікація мовних одиниць є основою для встановлення типології дериваційних одиниць, якими традиційно послуговуються лінгвісти.

За критерієм співвідношення плану вираження і плану змісту уся множинність дериваційних одиниць може бути поділена на однопланові та двопланові дериваційні одиниці.

Критичний огляд літератури зі словотвору дає можливість стверджувати, що до однопланових відбуватиметься розподіл одиниць за типами. Критерії типології мовних одиниць були розроблені такими лінгвістами ХХ століття, як О.І. Смирни- цьким, Ю.С. Масловим, В.М. Солнцевим та ін. Згідно із запропонованими цими лінгвістами концепціями, уся сукупність мовних одиниць може бути класифікована за такими критеріями:

співвідношення плану змісту і плану вираження

[7, с. 426; 21, с. 14; 22, с. 149; 28];

характер матеріальної репрезентації мовної

одиниці [7, с.