компактною локалізацією структурних компонентів (основного компоненту - засобу вираження основного значення та форматива - засобу вираження синтаксичного значення). Під аналітичною синтаксемою будемо мати на увазі таку одиницю, для якою вихідною є номінативна функція і яка має семантичну структуру, що складається з основного й синтаксичного модифікаційного елементів, і формальну структуру з розчленованою локалізацією структурних компонентів (основного компоненту - засобу вираження основного значення та форматива - засобу вираження синтаксичного значення).
У полі нашої уваги знаходитимуться аналітичні предикативні синтаксеми. Такі одиниці слід відрізняти від аналітичних форм дієслова, які є схожими за структурою. До складу аналітичних форм дієслова англійської мови можуть входити допоміжні дієслова to be, to do та to have [3, с. 87; 5, с. 15; 16, с. 209-211].
Для того, щоб з'ясувати семантику основного та структурного компонентів аналітичних предикативних синтаксем англійської мови, розглянемо погляди різних дослідників на присудок (предикат), оскільки саме він традиційно вважається засобом вираження предикативності в реченні. Більшість дослідників виділяють простий/непростий та іменний/дієслівний присудки. Утім, значення, які вони вкладають у ці поняття, є різними.
За словами Л.С. Бархударова, предикативна форма у присудку може належати як повнозначному, так і службовому дієслову. У першому випадку присудок є простим і включає такі присудки, у яких повнозначне дієслово вживається в аналітичній формі (наприклад: John is reading a book), оскільки на синтаксичному рівні аналітична форма дієслова розглядається як одне ціле [2, с. 146]. Предикативна форма у присудку може також належати не повнозначному, а службовому дієслову (за винятком допоміжних дієслів, що утворюють аналітичні форми) [2, с. 146]. Службовим дієсловом, що використовується у предикативній формі, зазначає Л.С. Бархударов, може бути як дієслово be - т. з. дієслово-зв'язка, так і один з групи модальних дієслів. Присудки англійської мови, за визначенням Л.С. Бархударова, поділяються на прості/складені та дієслівні/ іменні. Особливістю, необхідною для виділення складених присудків, за Л.С. Бархударовим, є наявність у них дієслова be або модального дієслова. За наявності у присудку предикативної форми дієслова be присудок називається іменним (nominal predicate). У другому випадку, тобто за наявності у присудку модального дієслова, присудок носить назву складного (complex predicate). Складний присудок може мати два різновиди: складний іменний (complex nominal predicate), тобто той, у якому вжито інфінітив дієслова-зв'язки be після модального дієслова, та складний дієслівний (complex verbal predicate), тобто той, у якому модальне дієслово вводить інфінітив не дієслова-зв' язки, а будь-якого повнозначного дієслова (в тому числі й аналітичну форму інфінітива) [2, с. 146]. Таким чином, класифікацію типів присудка Л.С. Бархударов будує на такій системі бінарних протиставлень [2, с. 146] (табл. 1):
В іменному присудку граматичні показники (спосіб, особа, час, число) виражені у службовому слові - дієслові be, а лексично повнозначним членом присудка є недієслівний (іменний) член конструкції. У даному випадку відбувається відокремлення граматичних і лексичних елементів присудка [2, с. 149], що є ознакою аналітичної предикативної синтаксеми. Як дієслово-зв'язка дієслово be може вводити слово, що належить до недієслівної частини мови або (рідко) непредикативну форму дієслова, а також підрядні, сурядні та предикативні словосполучення і підрядні речення [2, с. 150].
Як і в іменному присудку, в складеному присудку граматичним центром присудка є службове дієслово, але «вже не зв'язка, а одне з модальних дієслів» [2, с. 152]. Лексичним центром складеного присудка є завжди одна й та сама форма - інфінітив або інфінітив іменної зв'язки be + іменний член [2, с. 153].
Іншим підходом до класифікації присудків є такий, що враховує семантичний аспект. Залежно від значення, присудок може позначати дію, стан, якість, ставлення до дії або стану, що приписується підмету. «Ці різні значення знаходять своє вираження в структурі присудка і лексичному значенні його складників» [6, с. 37]. Згідно зі структурною класифікацією, присудки можуть бути простими і складеними, які, в свою чергу, можуть бути іменними і дієслівними. Таким чином, існують простий дієслівний, простий іменний, складений дієслівний та складений іменний присудки. Складений дієслівний присудок має такі різновиди: фазовий, модальний, подвійного значення. У межах складеного іменного присудка виділяється власне іменний та подвійний іменний [6, с. 37]. Особливістю цієї класифікації є виділення складного дієслівного присудка подвійної орієнтації та іменного подвійного присудка (табл. 3).
Ще однією класифікацією присудків, що бере до уваги семантичний аспект, є класифікація О.І. Смирницького, який виділяє такі типи присудків: процесуальний, кваліфікативний (означальний), об'єктний присудок, обставинний присудок [13, с. 112-115] (табл. 4).
За будовою усі чотири типи присудків можуть бути складеними. Для непроцесних присудків таке оформлення змісту є типовим; для процесних присудків такий випадок є нетиповим, але цілком можливим [13, с. 123]. У сучасній англійській мові складний присудок, за визначенням науковця, представлений двома типами:
Складений присудок, у якому один з компонентів виражений дієсловом, а інший - не дієсловом: He is a doctor. He has many friends. He is here. He became a doctor.
Складений присудок, у якому обидва компоненти виражені дієсловом: I can see; He began to shout. [13, с. 123].
Окрім двох основних типів присудка (дієслівного та іменного), виділяють третій тип, т. з. «фразеологічний присудок», до якого відносять усталені вирази на зразок to have a bath, to take hold, to
