Визнаючи проблемним статус конструкцій типу (The moon) rose red, науковці стверджують, що такий присудок не може бути названий «дієслівно-іменним», адже чисто формальний принцип класифікації при аналізі членів речення є неправомірним. Конструкції на зразок (The moon) rose red є не елементарного типу, якими є дієслівний та іменний присудок. Таку конструкцію вважають результатом синтаксичного процесу контамінації [10, с. 195]. У результаті іншого синтаксичного процесу - ускладнення - виникає ускладнений дієслівний, іменний і фразеологічний присудки. Отже, основним критерієм виділення типів присудків у даному випадку є «характер структури плану змісту, що корелює зі структурою плану вираження» [10, с. 195] (табл. 5).

Більш широким підходом є визначення типів присудків на тлі загальної структури членів речення, який не є загальноприйнятим. Питання про межі члена речення є спірним; існують випадки, коли важко визначити, чи виступає поєднання повнозначних слів одним членом речення чи декількома. Перш за все, це стосується поєднань з так званими дієсловами неповної предикації, тобто з такими, які самостійно не здатні передати інформацію про предмет мовлення [15, с. 169]. Щодо того, які дієслова в англійській мові слід віднести до дієслів неповної предикації, єдиної думки не існує [15, с. 169]. Утім, усі ці дієслова разом зі своїм доповненням утворюють єдиний член речення, який зазвичай називають складеним присудком [15, с. 169]. Точніше та правильніше говорити про те, що дієслова неповної предикації утворюють разом зі своїм доповненням складений член речення [15, с. 169]. Ідеальної класифікації структурних типів членів речень неможливо виробити [15, с. 173]. Утім, структурні типи членів речення виділяють, спираючись на такі критерії:

членами речення визнаються лише підмет, присудок та синтаксичні елементи, безпосередньо пов'язані з присудком;

члени речення класифікуються за числом і способом зв'язку не всіх слів, що входять до їхнього складу, а лише повнозначних;

із класифікації вилучаються сурядні групи, оскільки вони розглядаються як випадки дублювання синтаксичної позиції [15, с. 172] (табл. 6).

Таким чином, за класифікацією структурних типів членів речення, присудок має менше структурних типів, ніж інші члени речення. Він не може бути поширеним, а також складеним, оскільки його основою є особова форма дієслова. Складеним, однак, може бути частина присудка - предикативний член (предикатив). Це говорить про те, що предикативу як синтаксичній категорії належить особливе місце серед членів речення [15, с. 173]. Складені члени речення (за даною класифікацією) виступатимуть аналітичними синтаксемами.

Немає єдиної думки щодо того, як класифікувати дієслова, що входять до складу дієслівного складеного присудка. Напівзначущі дієслова, що вводять нефінітні форми дієслів, М.Я. Блох поділяє на такі групи, як дієслова дискримінаторної відносної семантики (seem, happen, turn out тощо); дієслова суб'єктно-дійової реляційної семантики (try, fail, manage тощо); дієслова фазової семантики (begin, continue, stop тощо) [3, с. 88].

Дієслова-зв'язки є структурним елементом присудків, оскільки вони поєднують підмет з іменною частиною. Вони виражають граматичні категорії особи, числа, часу, виду та способу [6, с. 42]. Іменна частина присудка зазвичай виражається іменником, прикметником або фразою зі схожим семантично-граматичним характером [3, с. 88]. Дієслова-зв'язки не позбавлені певного значення. Здійснюючи функцію з'єднання («зв'язування») підмета й іменної частини присудка, вони виражають справжню семантику цього зв'язку, тобто показують відносний аспект характеристик, приписуваних підмету іменною частиною присудка. Найбільш типовим дієсловом-зв'язкою є дієслово be [13, с. 125; 3, с. 88]. Усі інші дієслова-зв'язки М.Я. Блох поділяє на такі групи:

ті, що виражають сприйняття (перцепцію), та ті, що виражають неперцептивний, або «фактичний» зв'язок. До головних перцептивних дієслів- зв'язок відносяться: seem, appear, look, feel, taste. Головними фактичними дієсловами-зв'язками є become, get, grow, remain, keep [3, с. 89]. Розглядаючи дієслова-зв'язки, дослідники поділяють їх також на ті, що втратили своє лексичне значення (to be, to get); ті, що частково втратили своє лексичне значення (to remain, to become, to grow, to turn, to look, to seem) та ті, що повністю зберігають своє лексичне значення, але все ж таки функціонують як дієслова-зв'язки і (to elect, to call, to leave, to keep, to make). Згідно з лексичним значенням, дієслова- зв'язки розподіляють на три групи [6, с. 43; 13, с. 125]:

дієслова буття (to be, to feel, to sound, to smell, to taste, to look, to appear);

дієслова зміни стану, або становлення (to become, to grow, to turn, to get, to make);

дієслова збереження стану (to remain, to continue, to keep, to stay).

Дієслова-зв'язки виступають формантом аналітичних предикативних синтаксем, оскільки вони, виражаючи граматичні значення, поєднують лексичне значення, що приписується суб'єкту, з лексичним значенням основного компонента аналітичних предикативних синтаксем.

Проаналізувавши різновиди присудків, можемо зробити висновок, що поняття синтетичної/ аналітичної предикативної синтаксеми не можна ототожнювати з поняттям простий/складний присудок. Так, простий присудок «She is asleep». (A. Bennett) виступатиме аналітичною предикативною синтаксемою, оскільки основний компонент, що передає лексичне значення (asleep) та форматив (is), який виражає граматичне та синтаксичне значення, мають розчленовану локалізацію.

Усі дослідники погоджуються, що модальні дієслова входять до