До функцій модальних дієслів відносяться такі: 1) модальне дієслово може використовуватися в своєму первісному значенні;

воно може виконувати роль власне допоміжного дієслова в аналітичних дієслівних формах (для утворення майбутнього часу);

може послаблювати своє лексичне значення, коли воно використовується в модальних фразах, які виражають припущення, впевненість або невпевненість щодо дії, вираженої повнозначним дієсловом [12, с. 120]. Модальна семантика дієслова є додатковою

до семантики основного дієслова, але одночасно й індивідуальною, яку легко можна впізнати. Модальні дієслова використовуються для того, щоб вказати, чи дія, названа основним дієсловом, є можливою, необхідною, обов'язковою, проблематичною, очікуваною тощо [14, с. 90]. Модальні дієслова можуть виражати, по-перше, відносні значення типу суб'єктивного відношення, тобто здатності, зобов'язання, дозволу, бажаності тощо та, по-друге, відносну ймовірність [3, с. 87]. Ці два типи функціональної семантики (здатність, зобов'язання, дозвіл, бажаність/імовірність) можуть бути визначені за допомогою встановлення співвідношення чистих сполучень модальних дієслів з відповідними двома типами стативних сполучень слів еквівалентної функції: з одного боку, групи be obliged «мусити, бути зобов'язаним», be permitted «бути дозволеним» тощо; з іншого боку - групи be likely «вірогідно», be probable «можливо». Наприклад: Tom may stay for the teleview if he will. Tom is permitted to stay. The storm may come any minute, you had better leave the deck. The storm is likely to come any minute [3, с. 87].

Враховуючи визначення аналітичних предикативних синтаксем, вважаємо, що модальні дієслова можуть входити до складу аналітичних предикативних синтаксем як їх формант.

Крім модальних дієслів, формант аналітичних предикативних синтаксем може бути виражений:

дієсловами буття і перебування у певному стані (to be, to feel, to sound, to smell, to taste, to look, to appear);

дієсловами становлення або переходу з одного стану в інший (to become, to grow, to turn, to get, to make)

дієсловами збереження стану (to remain, to continue, to keep, to stay);

фазовими дієсловами:

початку дії (to begin, to start, to commence, to set about, to take to, to fall to, to come);

тривання (to go on, to keep, to proceed, to continue);

повторення (would, used);

закінчення (to stop, to finish, to cease, to give up, to leave off);

дієсловами суб'єктно-дійової реляційної семантики (to try, to fail, to manage);

волюнтативними дієсловами (to wish, to want, to desire);

модальними дієсловами (can/could, may/might, shall/should, will/would, dare, need, ought, let);

модальними виразами (to be able, to be allowed, to be willing, to be anxious, to be capable, to be going).

Кожна група цих дієслів характеризується певними закономірностями у сполучуваності з основним компонентом, які можна представити у вигляді таблиці (табл. 7).

Аналіз аналітичних предикативних синтаксем показав, що існують певні закономірності у поєднанні форманта й основного компонента. Сполучуваність того чи іншого форматива з основною частиною залежить як від того, якою частиною мови виражається основний компонент, так і від того, яку семантику він має. Формант аналітичних предикативних синтаксем може виражати стан або динаміку. Ті форманти, що виражають стан, поєднуються з іменними частинами мови, які також передають стан (ознаку). Форманти аналітичних предикативних синтаксем, які виражають динаміку, поєднуються з дієслівними формами (інфінітивом і герундієм), для яких основною також є ознака процесуальності.

Таким чином, закономірність поєднання форматива (допоміжної частини) з основною частиною в аналітичних предикативних синтаксемах полягає в наявності спільної семи, яка виражає статику або динаміку.

ЛІТЕРАТУРА

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: КомКнига, 2005. - 576 с.

Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1966. - С. 141-57.

Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учеб. - М.: Высшая школа, 2000. - 381 с.

Всеволодова М.В. Синтаксемы и строевые категории предложения в рамках функционально-коммуникативного синтаксиса (к вопросу о предикативности, предикации и членах предложения) // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. - 2000. - № 1. - С. 75-95.

Грамматика английского языка: Морфология. Учебное пособие / Н.А. Кобрина, Е.А. Корнеева, М.И. Оссовская, К.А. Гузеева. - М.: Просвещение, 1985. - 288 с.

Грамматика английского языка: Синтаксис. Учебное пособие / Н.А. Кобрина, Е.А. Корнеева, М.И. Оссовская, К.А. Гузеева. - М.: Просвещение, 1986. - 160 с.

Дубова О. А. Діахронічна типологія української мови: Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2006. - 302 с.

Жаборюк О.А. Про мовний і логічний аспекти предикації (на матеріалі англійської мови) // Мовознавство. - 2000. - № 1. - С. 69-74.

Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. - М.: Наука, 1982. - 368 с.

Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка: Учебник. - М.: Высш. школа, 1981. - 285 с.

Мечковская Н.Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков: учеб. пособие для студ. филол. и лингвист. спец. - 5-е изд. - М.: Флинта, 2007. - 312 с.

Раевская Н.Н. Теоретическая грамматика современного английского языка (на английском языке). -