Трьом рівням відповідають і три наукових терміни: концепт як домовне уявлення про явище, поняття як мовно-логічна одиниця і значення слова, яке містить поняттєву основу.

Інколи висловлюють думку, що МКС не змінюється, але це не так. У МКС відбувається, хоч і повільно, переінтеграція значень, а також сучасне уявлення про світ. Справді, протягом тисячоліть ККС змінювалася дуже повільно, відповідно повільні зміни відбувається і в МКС.

А за останні тисячоліття у зв'язку з розвитком суспільства відбулися зміни в картині світу домовній і концептуальній, що, звичайно, не м огло не відбитися і в МКС.

Отже, питання про МКС та її зв'язок з духовним життям людини має не лише велике теоретичне лінгвістичне значення, але є також і сукупністю наукових проблем, що стосуються вивчення ментальності сучасного українця та морально-етичної еволюції нації.

Об'єктом публікованого дослідження є вербальні вираження концептів моральної сфери українців. Матеріалом дослідження для даної наукової розвідки слугували тексти колядок та щедрівок, уміщені в збірнику «Щедрівки. Колядки. Віншівки» за редакцією Л. Каширіна.

Колядки й щедрівки, незважаючи на своє багатовікове існування, не застаріли і несуть в собі поетичні зерна, що за нових історичних та соціальних умов розрослися і дали свої плоди [2, с. 132]. Колядки й щедрівки - джерело духовної краси, черпаючи з якого ще довго збагачуватиметься культура українського народу. [2, с. 133].

Всього було проаналізовано 198 текстів. Уявлення про мовно-концептуальне наповнення обрядової новорічної пісенності якнайкраще дає статистичний аналіз. Нами виявлені домінанти серед вербальних знаків тих образів-стереотипів, які створюють епіцентр мовної картини світу українців: батько - 50 слововживань; мати - 32; господар - 14; господиня - 10; жінка 11; чоловік (милий) - 21; дочка - 14; син - 17; хазяїн - 4; газда - 4; газдиня - 6; ненька - 7; діти - 8; сестра - 11; брат - 16; теща - 7; тесть - 1; невістка - 4; зять - 4; вдова - 3; кума - 2. Різні слова на позначення видів трудової діяльності українців: плуг - 9; коса - 7; серп - 5; шиття - 12; жати - 6; садити - 8; орати - 5; рибалити - 4; полювання - 6; пекти - 3.

О. Дей зазаначає: «щедрівки та колядки, що дійшли до нас, зберегли далекі відгомони своєї первісної аграрно-магічної функції. Первісна ж мета новорічних пісень - звеличити працю людини, піднести її на крилах поетичного слова над буденними складними умовами життя, висловити їй найкращі побажання та зичення» [2, с. 129].

Ф.М. Колесса також говорить про те, що: «найважливіше місце в різдвяних і новорічних обрядах і піснях займає аграрний елемент. Колядки для господаря й господині малюють образ квітучого господарства, багатства й родинного щастя... Ставлячи господаря чи господиню в осередок такого ідеального образу щастя й багатства, колядка неначе заворожує його здійснення [2, с. 126].

Концепт праця перебуває в епіцентрі мовної картини давніх українців. Це знаходить своє відображення в обрядовій віншувальній пісні, щедрівці, колядці. Продуктивна мирна праця хлібороба здавна визначала життєву філософію українського етносу.

У колядках і щедрівках побажання господарям зосереджені навколо хліборобської праці. Побажання успішності трудової діяльності було в давніх українців своєрідним прогнозуванням щасливого майбутнього сім'ї у достатку: Щоб плодились бики і телиці, Барани і ягниці. Скільки кочечок, стільки дочечок; Скільки дубочків, стільки синочків [6, с. 28]; щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров 'я! Дуби порубати, землю попахати Та й поволочити. [6, с. 30]; Чи є, чи нема господар дома? В стодолойці є, житечко віє Ходімо ми му заколядуймо, Чи не дасть він нам по коробочці. [6, с. 34]; Поза столове сидять панове та й раду радять. За святу весну, за сиві воли, за срібні плуги. Сивії воли впрягати в плуги. В луги впрягати, лани орати, Жито, пшеницю та й засівати, Жито, пшеницю, всяку пашницю. [6, с. 35]; Ставить Івасечко нову світлооку Там в городейку при барвінойку. Ставить дверейка оріховії, Ставить віконця криштальовії, Ставить столойки во три рядочки. [56, с. 104].

В обрядовій поезії часто фігурують образи - імагеми дарів хліборобської праці: зерно, хліб, жито, пшеницю: врадує жито, всяка пашниця, всяка пашниця і всяка землиця [6, с. 23]; та вродиться нам пшеничне стебло, Пшеничне стебло, пшеничне зерно. Та й ізберемо женці молодці, Та й ізіжнемо в дрібонькі сніпки, Та й ізложимо в золоті кіпки. [6, с. 36].

Прогрес цивілізації відбувається завдяки тому, що норми трудової поведінки, навики, знання, матеріальні, духовні та моральні цінності передаються від покоління до покоління, від колективу до окремої людини.

Однією із форм передачі моральних цінностей є саме календарні свята та обряди. Довгі століття через свята та обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність [7, с. 182].

Щоденна важка праця була запорукою матеріального достатку; народ схвалював її, добробут як нагорода за труд мав позитивну оцінку в етноментальності українців, які поважали заможних,