УДК 811.161.2'36

Кульбабська О.В.

СЕМАНТИЧНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ВАРІАНТИ ТЕМПОРАЛЬНИХ СИНТАКСЕМ У ПРОСТОМУ НЕЕЛЕМЕНТАРНОМУ РЕЧЕННІ

У статті розглянуто вторинні предикати адвербіального типу, подано опис семантичних, граматичних і функціональних характеристик цих синтаксем, проаналізовано засоби їх вираження та співвідношення з іншими предикативними одиницями.

Ключові слова: предикат, адвербіальний предикат, синтаксема, предикативні одиниці.

В статье рассматриваются вторичные предикаты адвербиального типа, представлено описание семантических, грамматических и функциональных характеристик этих синтаксем, проанализированы средства их выражения и соотношения с другими предикативными единицами.

Ключевые слова: предикат, адвербиальный предикат, синтаксема, предикативные единицы.

The apportionment of secondary predicates of adverbial type is investigated in this paper. The description of semantic, grammatical and functional traits of these syntaxemes is given. The means of their syntaxeme expression and their subordination to other predicative units are analyzed.

Keywords: predicate, adverbial predicate, syntaxeme, predicative units.

Поняття часу є одним з основних філософських понять, яке ґрунтується на життєвому досвіді соціуму. Свідомість людини активно відображає події, що відбуваються протягом часу, і передає насамперед дієсловом, категорійним значенням якого є процесуальність у широкому розумінні. Отже, темпоральне значення є невід'ємним від дієслова. Проте синтаксична категорія часу характеризується семантико-синтаксичною багато- мірністю, що випливає з багатоаспектності самого синтаксичного рівня. На думку О. Бондаря, лінгвістичний час може складатися як із однієї часової осі, так і з кількох, зв'язаних між собою відношеннями одночасності / різночасності, та має чотири компоненти - морфологічний, синтаксичний, лексичний і мовленнєвий [1, c. 43-44]. Репрезентантами відносного часу в простому неелементарному реченні є вторинні предикатні синтаксеми адвербіального типу, одним із різновидів яких виступають темпоральні синтаксеми. Їх наявність передбачає «неактуалізовану» (репрезентовану як «дане») предикацію, яка могла б бути експлікована на поверхневому рівні.

У перших українських граматиках компоненти, які можна розгорнути в самостійне речення, трактували з опертям на логіку як «скорочені речення» (М. Осадца, С. Смаль-Стоцький, Ф. Ґарт- нер, М. Равлюк, В. Мурський та ін.). Вперше було звернуто увагу на те, що окремі слова, словосполучення і звороти можуть мати пропози- тивну семантику. Оскільки відповідно до сучасного уявлення про семантичну організацію речень, аналіз їх змісту передбачає урахування не лише експліцитної, але й прихованої інформації (І. Вихованець, К. Городенська, В. Русанівський, Н. Гуйванюк, А. Загнітко, К. Шульжук, М. Мір- ченко та ін.), актуальним залишається проблема співвідношення основного предиката і вторинної предикатної синтаксеми, що є модифікованою частиною небазового елементарного речення. Мета нашого дослідження - здійснити типологію темпо- ральних синтаксем у сучасній українській мові, функціонування яких засвідчує висхідну тенденцію до економії мовних ресурсів, здатність вираження складного змісту мінімальними синтаксичними засобами.

Синтаксеми з часовим значенням є виразниками темпоральних відношень між вихідними елементарними простими реченнями, вказуючи при цьому на так звану календарну хронологію в широкому розумінні [8, с. 217]. Їхнє функціональне призначення - виражати одночасність / різночасність явищ, подій та їхні кількісно-часові вияви [5, с. 272; 11, с. 201]. Характерними для темпо- ральних синтаксем є співвіднесеність із підрядними темпоральними частинами складнопідрядного речення і поширення на невласне- іменникову лексику (назви часових понять, явищ природи, періодів приймання їжі, назви свят і різноманітних періодів, віддієслівні та від- прикметникові деривати) [детальніше про це див.: 7, с. 95]. Напр.: По скінченні першої світової війни мачуха захотіла повернутися до вільної Чехії як репатріантка (Н. Королева) // Коли скінчилася перша світова війна, мачуха захотіла повернутися до вільної Чехії як репатріантка. Особливість таких речень полягає в тому, що темпоральні відношення виражено тут на ґрунті комунікативних трансформацій буттєвої схеми, пор.: Перша світова війна закінчилася. Наявність буття для простих неелементарних речень є екзистенційною пресупозицією, тобто пресупози- цією існування та одиничності, що входить до значення конкретно-референтних груп [12, 396]. Пор.: Перша світова війна була (скінчилася) + Мачуха захотіла повернутися до вільної Чехії як репатріантка. Пресупозиція «вносить» інформацію про особи, предмети, явища та події у фонд знань співрозмовника, сприяє адекватному розумінню повідомлюваного адресатом мовлення. «У сполуці з пресупозиціями, маркованими мовленнєвим контекстом і граматичними засобами (час, спосіб, стан тощо), створюються необмежені можливості для передачі смислів-висловлень на ґрунті системних значущостей мовних знаків» [10, с. 43].

Семантичні варіанти часової синтаксеми ґрунтуються на системі бінарних опозицій одночасність / різночасність явищ як визначальному для часової сфери протиставленні. Усі значення і відтінки темпоральних синтаксем охоплюють прийменниково-відмінкові форми. І. Вихованець виокремив 38 прийменників української мови, що беруть участь у творенні категорії темпоральності [3, с. 18]. У поєднанні з повнозначними словами вони конденсовано «доповнюють основний зміст речення новою інформацією і виступають, таким чином, носіями додаткової предикативності» [7, с. 27]. У цьому разі, як справедливо зауважують учені, саме прийменник - аналітична синтаксична морфема - переводить субстантив із синтаксичної субстантивної позиції в позицію адвербіальну (прислівника) [4, с. 23; 6, с. 330; 7, с. 88 та ін.], указуючи на характер семантико-синтаксичних відношень між вихідними елементарними простими реченнями, відношень одночасності та різночасності явищ, їх неозначеної тривалості й означеної тривалості, напр.: В ті хвилі погас каганець (І. Франко); О цій порі Микола бавився з дітьми (І. Франко); Перед самим світанком танули пасма туману на берегах річки Унави (В. Дячков); Після снігу надумали квіти покинути землю (В. Мельник); За