життя вірші Остапа Вільшини друкувалися в чернівецьких часописах - місячнику «Промінь» і газеті «Каменярі» (З підручника), синтаксеми щороку, щотижня, щодня, напр.: А наймичка невсипуща щовечір, небога, свою долю проклинає (Т. Шевченко); Щороку ходив Їлаш жати на лан (К. Ластівка), а також орудний відмінок часу (із / без супровідного означального елемента) та знахідний відмінок (у сполуці із займенниковим прикметником кожний) часу, напр.: Тижнями тривала боротьба з наслідками повені на Західній Україні (З часопису); Кожної ночі їй снились сни золоті, як ризи Господні (М. Хвильовий).
Неповторюваний час (1.2.1.) у групі синтаксем на позначення неозначеної тривалості передають прийменниково-відмінкові форми «в (у) + зн.в.»: У суботу приїхав з свого хутора хазяйчин батько (Б. Грінченко); «на + зн.в.»: Маланка на прощання показала Мартинові язик (Б. Лепкий); «в (у) + місц.в.»: У розмові з товаришами Шагай обстоював власну гадку (Б. Лепкий); «на + місц.в.»: Романа Сиваша піймано на підпалі (Б. Грінченко); «під час + р.в.»: Так не раз балакали вони з собою і то звичайно під час шкільних годин (Б. Лепкий); «при + місц.в.»: При вересневих променях її маленька голівка з короною туго заплетеної коси схожа на друге сонечко (М. Матіос); «за + р.в.»: За других румунів ґаздував онук колишнього черемошнянського дідича Флорескула (М. Матіос); «за + ор.в.»: За працею не геть було коли думати про щось інше, опріч роботи (Б. Грінченко); «о + місц.в.»: О шостій зустріч-таки відбулася (М. Лазарук); «наприкінці + р.в.:» Наприкінці весни хліб і трава зростуть уже досить угору (Б. Грінченко); «серед + р.в.»: Серед зими роги ялівки виткнулися з-під льоду (Б. Лепкий), а також відмінкові форми родового, знахідного (у поєднанні із вказівними займенниковими прикметниками цей, той), орудного відмінків (із / без означального поширювача), напр.: Одної місячної ночі він [Роман] побачив на току ворох пшениці (Б. Грінченко); І трембіта тої ж миті замовкла (М. Матіос); А весною процвітала я цвітом при долині (Т. Шевченко) та морфологізовані прислівники вранці, вдень, смерком, вночі, взимку, напр.: Восени Шагай почав доповнюючи науку (Б. Лепкий); Навесні здолала нас охота садити город (А. Тютюнник).
З-поміж виокремлених синтаксем темпо- ральною домінантою одночасності виступає предикатна прийменниково-відмінкова форма «в + зн.в.» (інколи «в + д.в.»), у якій адвербіалізований субстантивний компонент має значення днів тижня, частин доби, пір року, загальних часових понять, явищ, дій, процесів тощо, як-от: У вівторок - вижни снопів сорок (Нар. тв.); В ніч найтемнішу про сонце пам'ятай (Нар. тв.); У теплий місяць май годувати тварин не переставай (Нар. тв.); У жнива ледар жениться (Нар. тв.) і т. п. Одним з основних засобів вираження часткової одночасності є прийменник під час, охоплюючи процесуальні та не процесуальні назви (під час дебатів, під час змагань, під час повені), напр.: Але чого це наші панове так гарячаться під час розмови? (Б. Лепкий). Інші засоби являють собою лексико- комбінаторні еквіваленти основних засобів, поширюючись на вужчі шари іменникової лексики: процесуальні назви, назві страв тощо («при + місц.в.»): При третій страві пані Лемішева нахилилася до господині (Б. Лепкий); іменники на зразок стадія, етап і поодинокі процесуальні назви («на + місц.в.»): На цьому етапі дослідження виявлено новітні тенденції розвитку лексичної системи (З підручника); назви епох, історичних періодів, суспільних формацій, тривалих часових відрізків («за + р.в.»): За румунської окупації К. Ластівку заарештували (З підручника); процесуальні назви і метонімічно вжиті назви конкретних предметів («за + ор.в.»): За обідом - соловей, а по ньому - горобець (Нар. тв.); назви свят («за + зн.в.»): За Різдво обійшли колядники все село (З часопису).
Із функціональними еквівалентами на позначення одночасності межують синоніми, які у загальне значення одночасності вносять додаткові семантичні відтінки: точності часу («о (об) + місц.в.»), наступності щодо попереднього часового відтінка («на + зн.в.»), розгортання явища в межах часового відрізка («у ході + р.в.»; «у процесі + р.в.»; « у час + р.в.»); розгортання і зіставлення явищ («з + ор.в.»), підкреслення одночасності («одночасно з + ор.в.»); супровіду («під + зн.в.»). Напр.: О пів на другу дня на сімдесят дев'ятому році життя О. Кобилянська померла (З підручника); На другий день німці через посильних скликали село перед церквою на віче (М. Матіос); У ході розслідування свідки підтвердили версію слідства (З часопису); У процесі вербіалізації прислівники виступають у позиції співвідносного з присудком головного члена односкладних речень (З підручника); У час народження дочки Ольги батько майбутньої письменниці працював повітовим канцеляристом (З підручника); Одночасно з щоденною вчительською роботою Є. Ярошинська викроювала години і для художньої творчості (З підручника). Прийменники серед, посеред, наприкінці, уточнюючи внутрішні межі часового орієнтира, передають різновиди значення одночасності: рівновіддаленість від початкової і кінцевої межі часового орієнтира («серед + р.в.»; «посеред + р.в.») та відношення до його кінцевих внутрішніх меж («наприкінці + р.в.»), напр.: Посеред травня 1901 року Леся Українка їздила до Кімполунга (З підручника); Наприкінці 1891 року родина Коби- лянських переїжджає до Чернівців (З підручника).
Повторюваний час (1.2.2.) у групі конструкцій на позначення неозначеної тривалості виражають прийменниково-відмінкові форми «по + місц.в.»: По тій мові батько починав розпитувати про