Осінньої пори - сім погод: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, а знизу мете (Нар. тв.); Дорогою Тимко зустрічав Павла Гречаного та інших односельців (Гр. Тютюнник) та морфоло- гізованими прислівниками, напр.: І собака зимою про хату думає (Нар. тв.).

Крім того, значення одночасності може мати додаткові семантичні відтінки розгортання і зіставлення явищ, підкреслення супроводу, напр.: Паралельно з великою науково-педагогічною роботою С. Смаль-Стоцький вів інтенсивну політичну й громадсько-культурницьку діяльність (З підручника).

На противагу прийменниково-відмінковим формам із значенням одночасності інша семантико- граматична організація притаманна темпоральним синтаксемам із значенням різночасності (2), яку поділяють на три підгрупи - підгрупу на позначення часової попередності (2.1), підгрупу на позначення часової наступності (2.2) та підгрупу на позначення проміжного часу (2.3). Кожна з цих груп об'єднує темпоральні синтаксеми на позначення часу, заповненого дією (означеної тривалості), та із вказівкою на час, частково заповненого дією (неозначеної тривалості).

Значення означеної тривалості часу (2.1.1), тобто повне охоплення явищем проміжку часової попередності, виражають форми «до + р.в.» і «по + зн.в.», у яких домінує значення кінцевої часової межі. Значення часової попередності виражають форми «до + р.в.», «перед + ор.в.», «напередодні + р.в.», «проти + р.в.», «над + зн.в.», «під + зн.в.», «раніше (раніш) + р.в.», «по + зн.в.» Загалом ці прийменники використовують для диференціації відтінків значення попередності у сфері неозначеної тривалості часу (2.1.2), зокрема точної, неточної та приблизної його фіксац. «До + р.в.» передає найзагальніше і найдиференційованіше передування в часі якомусь часовому орієнтирові. Ця предикатна прийменниково-відмінкова форма виражає дію, що може реалізуватися в будь-який момент до часового періоду, названого субстантивом, напр.: До ночі перележиш, а там і гайда - навпрошки додому (Л. Костенко). Перед (поперед) указує на ближче, порівнянно з прийменником до, передування, напр.: Аж перед самим Стрітенням зателенькали дзвінки (Б. Лепкий). У деяких випадках часове значення синтаксеми «перед + ор.в.» може переплітатися з іншими обставинними семантико-синтаксичними відношеннями, напр., причиново-наслідковими, якщо предикатний субстантив називає явища природи. Семантичним синонімом до розглядуваної конструкції є синтаксема «напередодні + р.в.», яка позначає один з моментів за день до проміжку часу, визначеного часовим орієнтиром. Найчіткіше це значення виявляємо, якщо субстантив називає частини доби, свят, дій і процесів, напр.: Напередодні Луки нема ні хліба, ні муки (Нар. тв.). Таке ж значення має синтаксема «в переддень + р.в.», але твориться вона лише від іменників нечасової семантики, напр.: Делегація з

України прибула в Брюссель у переддень саміту НАТО (З часопису). Прийменники над, під виражають відносно близьку щодо часового орієнтира попередність у сполуці з субстантивами в знахідному відмінку зі значенням частин доби та періодів року, напр.: Над ранок впала роса (Марко Вовчок); Десь під обід двері і кабінет директора місцевої восьмирічки відчинилися з шимом і гуркотом (М.Матіос). Синтаксема «проти + р.в.» визначає найближчу часову попередність, напр.: Проти ночі всі корови чорні (Нар. тв.); раніше (раніш) передає загальну часову попередність, напр.: Раніше осені почнуть линяти кури - зима буде теплою (Нар. тв.). Предикатний субстантив називає частини доби, періодів року, днів тижня та свят. Значення кінцевої часової межі виражають синтаксеми довіку, донині, дотепер, дозавтра, досі, напр.: Дотепер Анарх пам'ятає цей голос (М. Хвильовий); Дозавтра прошурхоче велосипедами нічна зміна (О. Гончар).

Семантику часової наступності (2.2) передають синтаксеми «після + р.в.», «опісля + р.в.», «по + місц.в.», «за + ор.в.», «услід за + ор.в.», «слідом за + ор.в.», «пізніше (пізніш) + р.в.» і «через + зн.в.». Порівняно з засобами вираження одночасності у групі форм часової наступності менш виразно здійснюється семантичне темпоральне протиставлення неозначена / означена тривалість. Прийменники від (од), з, починаючи з (від) разом з предикатним субстантивом у формі родового відмінка та морфологізовані прислівники на зразок віднині, споконвіку, зранку, змолоду, зроду вказують на тривання наступного явища поза межами часового орієнтира, а отже, виражають значення означеної тривалості часу (2.2.1), але водночас позначають початок перебігу явища всередині часового орієнтира та підкреслюють домінувальне в них значення початкової часової межі, напр.: З тої пори бурса стала одною з улюблених тем у розмовах (Б. Лепкий); Від нового шкільного року я утримувати буду одного бідного хлопця (Б. Лепкий).

Засоби вираження часової наступності у їх різновиді неозначеної тривалості часу (2.2.2) переважно розрізняються значенням або відтінками значення, стилістичними характеристиками та сферою використання. Синтаксеми на позначення неозначеного післячасу відрізняються лексичним наповненням субстантива, особливо це стосується прийменників по, після, опісля, за та пізніше (пізніш), які виражають загальну часову наступність, напр.: «по + м.в.»: По преферансі і по добрій вечері в гостинній хаті Ідецьких він [Пищук] думав про повернення до тих Богом забутих Колубинець (Б. Лепкий); «пізніше + р.вжПізніше Івана вже не треба жупана (Нар. тв.); «після (опісля) + р.в.»: Після обіду посидь часинку, опісля вечері пройдися, синку (Нар. тв.). Як бачимо, предикатний субстантив найчастіше називає дії, процеси, свята, періоди приймання їжі, перепочинку та різноманітні події. Прийменник