УДК 811.161.2'373

Тулузакова О. Г.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО ВАРІАНТА

(на матеріалі творів представників Станіславського феномену)

У статті розглянуто функціонування лексики західноукраїнського мовно- літературного варіанта на сучасному етапі. Особливу увагу приділено процесам адаптації, пасивізації та актуалізації лексики. Окреслено причини актуалізації, а також групи актуалізованої лексики. Окремо розглянуто слова, що було вилочено з активного фонду за радянських часів.

Ключові слова: лексика, мовна норма, активна лексика, пасивна лексика.

В статье проанализированы процессы адаптации, пассивизации и актуализации лексики, которая возникла на основании западно-украинской лингво- литературной практики. Особенное внимание уделяется словам, которые были исключены из активного фонда в советское время.

Ключевые слова: лексика, языковая норма, активная лексика, пассивная лексика.

The article is devoted to modern functioning of literatury variant of the ukrainian language. Adaptation, passivization and actualization processes of vocabulary are researched. Actualization reasons and groups of actualized vocabulary are outlined. Word that were excluded from the active fond during the Soviet Union period are studed..

Keywords: vocabulary, (language) standard, active vocabulary, passive vocabulary.

Одним з чинників, який характеризує об'єктивний розвиток мови, є оновлення лексичного складу. Серед процесів динаміки цього рівня мови українські мовознавці виокремлюють актуалізацію, переорієнтацію частини назв, активізацію внутрішньомовних ресурсів [15, 29]. Особливо помітним нині є процес актуалізації, який трактуємо як активну міграцію лексем з периферії до центру лексичної системи.

Питання актуалізації розглядаються переважно разом з іншими сучасними процесами у мові (дослідження О. Стишова [17], Л. Мацько [13], О. Тодор [22], О. Муромцевої [15], Л. Стру- ганець [18], Д. Мазурик [10], М. Бондар [1]). Матеріалом дослідження актуалізованої лексики найчастіше є мова ЗМІ (роботи О. Стишова, Д. Мазурик, М. Дудика [4]), художньої літератури (М. Бондар [1]) або лексикографічні джерела (Л. Струганець, О. Кабиш [6]).

Мовознавці виділяють декілька причин актуалізації лексики: повернення слів разом з реаліями, які ними називано, естетичні уподобання суспільства, пуристичні тенденції як намагання усунути наслідки політики русифікації та збагатити лексичний фонд мови питомими українськими номенами чи давно запозиченими одиницями.

Зокрема, О.Г. Муромцева зазначає, що актуалізації «сприяли нові видання українських учених та громадських діячів різних періодів, художні твори та публікації представників діаспори. Чи загрожує цей процес архаїзацією української мови? Гадаємо, це явище є природною реакцією освічених носіїв мови на її спрощення, втрату своєрідності за часів русифікації; це процес самоочищення мови від того, що нівелює її лексичний склад, граматичну структуру» [15, с. 23].

Міграційні процеси в напрямку від периферії до центру лексичної системи характерні, на думку багатьох дослідників, для позанорма- тивних розмовних слів, діалектизмів, профе- сіоналізмів [17, с. 29]. До актуалізованої лексики також варто зарахувати питомі українські одиниці, що постали на західноукраїнському мовно- літературному ґрунті, оскільки вони якнайкраще відбивають прагнення мовців уникнути слів, спільних з російською мовою. Такі лексеми протягом тривалого часу активно поповнювали словниковий склад української мови і зазнали процесу пасивізації переважно за радянської доби.

Тема вживання західноукраїнського варіанта літературної мови не була популярною для досліджень за часів Радянського Союзу з огляду на тогочасну мовну політику. Ґрунтовний аналіз процесів становлення лексичного складу на західноукраїнських теренах подавали лише поодинокі дослідники, зокрема О. Муромцева [14] та М. Жовтобрюх [5].

З утвердженням незалежності України дослідники все частіше звертають свій погляд до тем, яких оминали раніше. Так, Л. Ткач ґрунтовно дослідила формування лексичного складу літературної мови на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. [19; 20; 21]. Аспекти становлення західноукраїнського мовно-літературного варіанта розглядають Л. Масенко [11], С. Караванський [7; 8], І. Матвіяс [12]. Лексиці західноукраїнського варіанта приділяють увагу О. Стишов [17], С. Караванський [7], Л. Стру- ганець [18].

Зовсім іншою була ситуація для дослідників з діаспори. Проблема формування західноукраїнського варіанта літературної мови, зародження і функціонування галичанізмів була забороненою тільки на підрадянській Україні. Галичанізми були об'єктом ґрунтовного дослідження Ю. Ше- вельова [24]. Учений зазначав, що «питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала, що ця літературна мова, власне, сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи, і, отже, традиційне підруч- никове твердження про її полтавсько-київську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії, то принаймні додатку: з великим галицьким нашаруванням» [24, с. 116].

Метою нашої розвідки було простежити функціонування лексики західноукраїнського мовно-літературного варіанта на сучасному етапі, з'ясувати, чи зазнали такі одиниці подальшої адаптації, пасивізації або актуалізації. Галичанізми було розглянуто на матеріалі текстів сучасних авторів, об' єднаних у літературне угруповання «Станіславський феномен». Термін Станіславський феномен було уперше запропоновано В. Єшкілєвим 1992 р. під час мистецької дискусії «Рубероїд». Літературознавці також послуговуються термінами галицька школа (В. Даниленко) [9, с. 41], га- лицько-станіславська (Н. Білоцерківець), львівсько-івано-франківська (Л. Демська) [16, с. 3738]. Представниками Станіславського феномену називають Ю. Андруховича, Ю. Винничука, В. Єшкілєва, Ю. Іздрика, Т. Прохаська та ін.

У цьому дослідженні ми обмежилися аналізом мови романів Ю. Андруховича, Ю. Винничука та Ю. Іздрика: було проаналізовано іменники загальновживаної лексики на позначення щоденних реалій життя пересічної людини, тобто усього, що стосується житла та його впорядкування, а також окремої людини, її психічних і фізичних властивостей.

Лексику, що постала на західноукраїнському мовно-літературному ґрунті, умовно поділяємо на дві групи. Першу групу становлять лексеми,