УДК 811.161.2'367.625

Сікорська О.О.

КОНСТРУКЦІЇ З НЕЗАЛЕЖНИМ ІНФІНІТИВОМ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ ЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ

У пропонованій статті зроблено спробу проаналізувати можливість реалізацій потенційних значень необхідності у структурі інфінітивного речення. Розглянуто специфіку та роль інфінітивних конструкцій у вираженні функції необхідності.

Ключові слова: інфінітив, інфінітивні речення, функція необхідності.

В предлагаемой статье сделана попытка проанализировать возможность реализаций потенциальных значений необходимости в структуре инфинитивного предложения. Рассматривается специфика и роль инфинитивных конструкций в выражении функции необходимости.

Ключевые слова: инфинитив, инфинитивные предложения, функция необходимости.

The article focuses on a specific role of the infinitive functioning as the category of potentiality. The potential in the Ukrainian text of different functional styles values of infinitive sentences are analyzed.

Keywords: infinitive, infinitive sentences, necessity function.

У сучасній мовознавчій науці потенційні відношення, засоби і форми їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об'єктом вивчення. Актуальність дослідження зумовлюється застосуванням функціонально- семантичного підходу до вивчення мовних одиниць, який дозволяє визначити семантику інфінітивних речень, здійснити системний аналіз інфінітивних речень як спеціалізованих модальних реалізацій функції необхідності. Завданням цієї статті є визначення специфіки в модальній семантиці інфінітивних речень.

Інфінітивні речення - це речення, що мають за конструктивний центр незалежний інфінітив, який визначає основне граматичне значення конструкції: Мені ще з собакою гуляти (розм.); Ви скликали гостей, а приймати мені (розм.); Скоро мені у відрядження їхати (розм.). Речення інфінітивної структури мають ірреальне модальне значення, тобто значення такого процесу, яке з точки зору мовця має або може здійснитися за наявності певних умов. Характерними і з сучасної, і з генетичної точки зору для незалежного предикативного інфінітива є значення повинності, необхідності, неминучості. У ролі синтаксичного засобу для значень вираження потенційної дії у простому інфінітивному реченні виступає власне сама форма предиката - незалежний інфінітив - разом з інтонацією та частками [1, с. 14]. Досить насиченим інфінітивними реченнями є науковий стиль. Інфінітив-предикат виражається перехідним дієсловом доконаного виду, при якому вживається додаток у формі знах. в. із значенням прямого об'єкта. Такі інфінітивні конструкції переважають у збірниках вправ і завдань і носять некатегоричний характер: Довести, що....

Знайти Обчислити.... У зв'язку з тим, що в

наукових текстах висловлення «адресується» масовому читачеві, давальний суб' єкта в інфінітивних реченнях відсутній. [4, с. 67]. Інфінітивні речення, що містяться у вказівках, примітках, інструкціях до виконання завдань чи використання техніки, набувають відтінку обов'язковості: Закапувати по 1-2 краплі препарату в кожне око 5-6 разів на добу. (інструкція) / Обережно намилити, використовуючи розведений відбілювач. (інструкція) / Виписати збірні іменники із значенням речовини. (підр) / У виділених словах пояснити наявність або відсутність чергування (підр.). В інфінітивних реченнях логічно розрізнені поняття необхідності та повинності формально не відрізняються одне від одного. Можна лише говорити про перевагу того чи іншого відтінку, що визначається контекстом або ситуацією. Часова віднесеність дій, котрі мисляться як такі, що мають бути кимось виконані, визначається скоріш семасіологічно, ніж граматично [6, с. 268]. Часова парадигма інфінітивних речень є неповною - може містити лише форми теперішнього часу, причому в цих реченнях завжди виявляється футуральна перспектива. Значення майбутнього часу виникає у речень із функцією повинності, змушеності, неможливості, непотрібності, недопустимості. Це пояснюється тим, що інфінітивні речення позначають таку дію або стан, здійснення якого звернене в майбутнє або передбачає перехід від теперішнього до майбутнього.

Відтінок облігаторності, наявний в інфінітивних реченнях, можна назвати функцією «припису». Дія, як правило, представлена як передбачувана в майбутньому, але пов'язана з теперішнім, тобто це так звана «актуальність передування» факту: Тепер писати (розм.); Зупинити чужаків, які інтенсивно «грабують» лісові Карпати, просто, - вважає іршавський лісник Іван Лакаташ. - Ліквідувати лишень чи то п 'яти-, чи то десятикратний розрив між нашими та світовими цінами на ліс (Політика і культура). Характерним для інфінітивних речень є вживання обставин тепер, зараз, які підкреслюють значення найближчого майбутнього: Тепер вже час ставити питання ширше - про цілісне дослідження османської спадщини в Україні (Політика і культура). Ну а зараз кінчати другу справу (І. Кочерга). Але «актуальність передування» може виявлятися і за значного часового проміжку між моментом мовлення і часом передбачуваної події: Тобі через рік до університету вступати; Через тиждень їхати. Передбачуваність подій іноді не передбачає обов'язкового зв'язку з теперішнім: В раціон харчування таких дітей включити свіжі овочі, овочеві та фруктові пюре, кисло-молочні продукти (О.Є. Федорців). По більшості таких справ замість кримінальної відповідальності просто застосовувати штрафні санкції (Урядовий кур'єр). Андрій зрозумів, що опір ні до чого, що сили його тануть і йому вибирати або бути скаліченим і геть розчавленим, або бути сліпим, але ще змагатися (І. Багряний). Трапляються також інфінітивні речення, які не передбачають негативного відношення суб'єкта до дії: Нам тепер гуляти до ранку; Вам відпочивати цілий місяць; - Страшно, Маріє, за твою таку красу. Тобі сидіти в світлиці, накинути царську одіж і бути чиєюсь царицею (У. Самчук). - Ніколи не висловлюватись категорично, завжди лишати бодай вузеньку смужечку для відступу (П. Загребельний). У більшості випадків дія представлена як небажана для суб'єкта, тобто як дія, до якої суб'єкта примушують. Значення відсутності бажання суб' єкта виконувати дію особливо чітко