Павло прийшов?, Чи ти відпочивав?. Ці речення називаються ще власне-питальними уточнювальними, незаймен- никовими, питальними реченнями без питального компонента, загальнопитальними реченнями. Частково-питальні і загальнопитальні речення мають те спільне, що вони є формою відображення дійсності, спонукають наявного чи уявного співрозмовника до відповіді й при цьому спрямовані на розширення знань. У загально- питальних реченнях більшою мірою, ніж у частково-питальних, виявлене часткове знання предмета думки, і при них очікується лише ствердна або заперечна відповідь. Тим часом у частково-питальних реченнях міститься цілеспрямований запит про предмет думки, щодо якого ще немає знань. Різниця між загально- питальними та частково-питальними типами речень зумовлена не тільки формальним вираженням питального значення, але і характером запиту інформації про щось невідоме. У частково-питальних реченнях вказують на невідоме, а у загальнопитальних реченнях невідоме називається - це ознака, предмет, явище чи обставина. Мовець має повне уявлення про ситуацію, але не знає, чи відповідає воно дійсності, тому потребує підтвердження чи заперечення інформації.
Отже, питальне речення виражає лише запит, пошук, спрямований на з' ясування певної інформації. Семантична структура питального речення містить запит компетентності адресата, тобто загальне запитання щодо наявності в адресата інформації про певний складовий ситуації або ситуацію загалом, яка цікавить того, хто запитує. «Запит інформації, будучи універсальною комунікативною функцією категорії питальності, визначає в системі речень питальної модальності функціонально-семантичні типи, що об' єднуються на основі первинних і вторинних функцій» [20, с. 394]. У своїх первинних функціях запитання спрямоване на одержання конкретної інформації, у вторинних - на вираження емоцій, оцінок, ввічливого спонукання, експресивного ствердження чи заперечення, підтримування контакту тощо. Крім свого основного значення запиту інформації, питальні конструкції можуть містити емоційно-експресивне повідомлення, спонукання, оцінку тощо. Вторинні значення виявляються в процесі комунікації. При цьому, як зазначає С.Т. Шабат, відбувається нейтралізація питального значення, яке відсувається на другий план, проте не зникає повністю через те, що закріплене в структурі речення [24, с. 55]. Наприклад, візьмемо ситуацію, де одне і те ж питання може реалізовувати не менш ніж два мовленнєві акти. Павло і Петро домовились про зустріч. Павло прийшов вчасно, а Петро запізнився. Павло ставить запитання Петрові: «Котра година?». Задаючи це питання, Павло здійснює два мовленнєві акти: з одного боку, він запитує Петра, а з іншого - намагається збентежити його, тому що Петро може сприйняти питання Павла як спосіб його осудити за запізнення. Розмаїття комунікативних інтенцій настільки багате, що в окремих мовленнєвих актах питальна форма може передавати експресивне ствердження чи заперечення, спонукання, авторизовану оцінку, емоції. Ідентифікація та інтерпретація комунікативного наміру стає можливою лише в певному контексті, який є важливим чинником, що розкриває природу мовного явища в плані змісту [24, с. 57]. Л. Ліндстрем зазначає, що питальні конструкції часто використовуються для вираження директивного значення, тому що саме в цій функції висловленню надається ввічливіша форма. За допомогою питальних конструкцій може бути виражене значення припущення, різного роду привітань: Ви до нас сьогодні завітаєте, чи не так?; Як ваші справи?
Використання питальних конструкцій для вираження непрямих мовленнєвих актів є відомим лінгвістичним феноменом, тому крім канонічної інтеррогативної функції, спрямованої на отримання якої-небудь інформації, стає доцільним виділити такі функції питальних речень: директивну, асертивну, фатичну (чи регулятивну) і експресивну (чи афективну).
Отже, речення є не тільки граматичною і семантичною одиницею, а й комунікативною, тобто таким висловленням, за допомогою якого ми спілкуємося між собою. Крім значення предикативності й семантичної структури в реченні наявне його функціональне значення, зв'язане з розподіленням комунікативного навантаження між його членами. Такі характеристики речення, як структурна схема, семантична структура є статичними [22, с. 87], а комунікативний аспект є динамічним. Розглянуте в статистичному аспекті речення автономне і самодостатнє, всі його властивості пояснюються зсередини, його власною формальною будовою. Проаналізоване в динамічному аспекті речення виступає не саме по собі, а як частина тексту, тобто в тому лінгвістичному і екстралінгвістичному контексті, в якому воно існує і набуває різноманітних стилістичних модифікацій. Перспективу подальшого дослідження становитиме здійснення поглибленого аналізу питальних речень у комунікативному аспекті щодо актуального членування речення. Необхідним є подальше поглиблення систематизації та вивчення наявних лінгвістичних поглядів мовознавців на досліджувану проблему.
ЛІТЕРАТУРА
Алисова Т.П. Опыт семантико-граматической классификации простых предложений // Вопросы языкознания. - 1970. - № 2. - С. 91-99.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - 416 с.
Бердник Л.Ф. Вопросительно-побудительные предложения в современном русском языке // Русский язык в школе. - 1989. - № 2. - С. 88-91.
Валимова Г.В. О взаимодействии формальной и грамматической структуры вопросительного предложения // Русский язык: Сб. трудов. - М.: Московский государственный педагогический институт им. В. Ленина, 1975. - С. 62-70.
Величко А.В., Туманова Ю.А., Чагина О.В. Простое предложение. Опыт семантического описания. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 120 с.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наук. думка, 1983. - 213 с.
Визгина А.М. Значение форм изъявительного наклонения в вопросительных предложениях // Русский язык в школе. - 1979. - № 2. - С. 60-63.
Гуйванюк Н.В., Шабат С.Т. Питальні речення в сучасній українській мові. - Чернівці: Рута, 2000. - 66 с.
Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в