УДК 811.161.2:81'366.54

Місяк Н.В., Соломахін А.Ф.

ЕВОЛЮЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРАЛЕЛЬНИХ ЗАКІНЧЕНЬ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ

-ОВІ(-ЕВІ, -ЄВІ) // -У(-Ю)

У статті розглянуто питання функціонування іменникових закінчень -ові, -еві (-єві) та -у (-ю) у формі давального відмінка. Проблема проаналізована з погляду історичного розвитку мови та з урахуванням сучасного ії стану. Виявлені суперечності у статусі нормативності закінчень -ові, -еві (-єві) або -у (-ю) спонукали до аналізу цього питання в сучасних фахових виданнях. Результатом дослідження стало формулювання тенденцій уживання зазначених закінчень у мові взагалі та стилях зокрема. Головним, на думку авторів, залишається уніфікація поглядів науковців на це питання та кодифікація визначеного пріоритету при вживанні паралельних закінчень .

Ключові слова: відмінювання, іменник, мовна норма, кодифікація.

В статье рассматриваются вопросы функционирования окончаний существительных -ові, -еві (-єві) та -у (-ю) в форме дательного падежа. Проблема проанализирована с точки зрения исторического развития языка и с учетом современного ее состояния. Выявленные противоречия в статусе нормативности окончаний -ові, -еві (-єві) или -у (-ю) побуждали к анализу этого вопроса в современных профессианальных изданиях. Результатом исследования стало формулирование тенденций употребления указанных окончаний в языке вообще и стилях в частности. Главным, по мнению авторов, остается унификация взглядов ученых на этот вопрос и кодификация определенного приоритета при употреблении параллельных окончаний.

Ключевые слова: склонение, существительное, языковая норма, кодификация.

The article is devoted to the question of terminations of nouns -ovi (-evi, yevi) // -u (-yu) in different case forms, their functioning from the controversial points of view. The problem has been analysed from the historical point of development of the language and its modern state. Contradicitions discovered in the normativity of the terminations -ovi (-evi, yevi) // -u (-yu) made this question topical in the up-to-date specialized publications. The result of the investigation is the formulation of the using tendencies towards given terminations in the language in general and styles specifically. The most important question, according to the authors, is the question of the unification of scientists' views towards this question and the codification of the determined prioritiets while using the parallel terminations.

Keywords: declension, noun, standard, codification.

Сучасний стан розвою української літературної мови характеризується активними процесами в її нормативній базі. Загальновідомо, що літературна норма є одночасно і власне мовною, і разом з тим яскраво вираженою соціально- історичною категорією. Погляд на норми як на ідеал випливає суб'єктивно з таких причин та передумов, як труднощі, що трапляється в своєму і чужому мовленні, визнання коллективного досвіду, авторитету словників і посібників, як відображення та закріплення цього досвіду, наукової його інтерпретації та визнання художнього досвіду. До норм мови, шляхів їх розвитку не можна підходити дилетантськи, на основі суб'єктивних оцінок і абстрактних міркувань. Закономірності мовної еволюції можна визначити лише за умови детального вивчення історії мови і всебічного дослідження її сучасного стану. Особливо це стосується, на наш погляд, таких мовних фактів, які визначаються як варіантні (паралельні). Визначення - на підставі проведеного дослідження - одного із варіантів більш поширеним, розмежування варіантів за семантичним або стильовим критерієм тощо - це перший крок до мовної кодифікації, тобто викладу сукупності правил, що забезпечують регулярне відтворення в мовленні певного варіанта мови як зразкового. З одного боку, «демократизація» мови дикторів радіо, телебачення, мови журналістів і т. ін., з іншого, поява різного виду словників, навчальних посібників, у яких автори не завжди повно або обґрунтовано розкривають сутність певного вживання мовної одиниці, роблять питання кодифікації норми актуальним.

Уживання варіантних закінчень у давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни - проблемне питання «з довгою історією», яке висвітлювалося вже на сторінках журналів або в наукових працях (В. Ващенко, М. Пентилюк, Р. Воронич та інші). Проте відсутність повного опису рекомендацій щодо умов використання цих закінчень спонукало звернутися до історії виникнення паралелізму закінчень -ові (-еві, -єві) та -у (-ю) і сучасного стану формування поняття про правильність їх уживання в мовленні - на сторінках перш за все навчальної літератури.

Аналіз зазначеного проблемного питання в історичному та сучасному аспектах дозволяє побачити тенденції формування нормативного вживання закінчень давального відмінка -ові (-еві, -єві) і -у (-ю), що і є метою статті. Наявність нормативних закінчень -ові (-еві, -єві) і -у (-ю) в давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни у формі однини обґрунтовується історично. Дослідники одностайно пояснюють це мовне явище результатом злиття в одну відмінкову групу іменників, що мали давні основи на *-д, *-)д і на *-й. Перший тип відмінювання, як зазначає О. Лєута, «був одним з найпродуктивніших у старослов'янській мові і об'єднав велику групу іменників чоловічого роду» [8, с. 100]: РАБЬ, ГРАДЬ, КОНЬ, ОТЬЦЬ та ін. Ці іменники в давальному відмінку однини мали закінчення -у (-ю). До другої групи вчені беззастережно відносять іменники типу СИНЬ, ДОМЬ, ВОЛЬ та інші, що в давальному відмінку мали закінчення -ови (-еви, -єви). Описуючи процеси змін іменного відмінювання, О. Лєута акцентує увагу на спільності граматичного роду та однаковості формальних показників називного відмінка як чинника, що зумовив поступову уніфікацію цих двох типів відмінювання і витіснення більшості відмінкових закінчень *-й