УДК 811.161.2:81'42(045)

Матвійчук Т.П.

СТРУКТУРНІ ТИПИ АНТЕЦЕДЕНТІВ ЗАЙМЕННИКОВИХ КОНТЕКСТІВ

У статті розглянуто структурну організацію антецедентів анафоричних конструкцій, яка може бути зведена до двох типів одиниць: непредикативної та предикативної природи. Автор аналізує випадки вживання «опосередкованого антецедента», коли між ним і корелятом розташовується «проміжний антецедент». Він має єднальне (допоміжне) призначення, що засвідчує його текстове розташування та актуалізована семантика. Такі структури бувають двох типів. До першого типу належать проміжні антецеденти, виражені лексемами в номінативній функції. У другий тип проміжних антецедентів об'єднуються лексеми, що виконують дейктичну функцію.

Ключові слова: антецедент, дейксис, займенник, корелят, номінація, текст, текстова категорія, функція.

В статье рассматривается структурная организация антецедентов анафорических конструкций, которая может быть сведена к двум типам единиц: непредикативной и предикативной природы. Автор анализирует случаи использования «опосредованного антецедента», когда между ним и коррелятом располагается «промежуточный антецедент». Он имеет объединяющее (вспомогательное) назначение, о чем свидетельствует его текстовое расположение и актуализированная семантика. Такие структуры бывают двух типов. К первому типу принадлежат промежуточные антецеденты, выраженные лексемами в номинативной функции. Во второй тип промежуточных антецедентов объединяются лексемы, которые выполняют дейктическую функцию.

Ключевые слова: антецедент, дейксис, местоимение, коррелят, номинация, текст, текстовая категория, функция.

The article depicts structural organization of antecedents of anaphoric constructions, which can be divided into two types of units: non-predicative and predicative nature. The author analyses occurrence of «mediate antecedent», when «intermediate antecedent» is situated between it and correlator. It has connective (supplementary) assignment, which is testified by its textual location and actualized semantics. Such structures are of two types. Intermediate antecedents, expressed by lexemes in nominative function, belong to the first type. Lexemes, which perform deictic function, belong to the second type of intermediate antecedents.

Keywords: antecedents, deixis, pronoun, correlate, nomination, text, textual category, function.

Вивчення процесів реалізації текстових категорій - важлива і цікава дослідницька перспектива, особливо ж коли йдеться про функціонування в ролі засобів їх реалізації таких специфічних із семантико-граматичного погляду слів, якими є займенники. Випливає це з уже аксіоматичного наукового положення про єднальну роль прономінальних слів у комунікативних одиницях різного рівня, починаючи з речення і закінчуючи текстом.

Оскільки займенник перебуває серед складних лінгвальних явищ, багато питань щодо якого ще не знайшли свого остаточного розв'язання, увага, приділювана цій категорій слів, сприймається як закономірне явище. Системне дослідження проблеми займенникової реалізації текстових категорій має двовекторну спрямованість: воно розгортається від займенника до тексту і від тексту - до займенника. Це дає змогу з'ясувати взаємодію різнорівневих мовних одиниць (слова і тексту), а також здійснити вихід у прагматику і теорію комунікації через установлення можливих схем і моделей реалізації через займенникові одиниці багатьох текстових ознак.

Останнім часом з'являються нові дослідження дискурсивного вживання мови, ядром якого виступає текст. Питання ролі займенників у текстотворчих процесах порушуються в роботах В. Таран [11], О. Селіванової [10], Л. Мацько, О. Мацько [5], В. Плотникової [7], С. Лазаренко [3], Л. Лосєвої [4], І. Дудко [2] та ін. Одначе цілісного системного дослідження займенникової реалізації текстових категорій в україністиці немає. Мета статті - дослідити структурну організацію антецедентів анафоричних конструкцій, що виступають маніфестантами текстової категорії зв'язності, та описати типи антецедентів займенникових контекстів.

Займенники позбавлені конкретно виявленого матеріального змісту; вони лише дають, не називаючи, найзагальніше уявлення про предмети, ознаки чи кількості через акт співвіднесення з лексично повнозначними словами, що є їх загальною семантичною ознакою. Комунікативно займенники функціонують як експліканти семантики актуалізованих текстових фрагментів, замінниками яких вони виступають у наступних (анафора) чи попередніх (катафора) контекстах. Як вважає Т. Папенкова, «вихідною умовою в дослідженні текстуальних функцій займенникових слів є визначення структури відрізків тексту, що розкривають актуальний зміст займенників» [6, с. 4].

Структурна організація антецедентів анафоричних конструкцій, що виступають маніфестантами текстової категорії зв'язності, може бути зведена до двох типів одиниць: непре- дикативної та предикативної природи. Класифікаційну групу першого типу репрезентують антецеденти номінативної природи, виражені:

а) одним словом здебільшого субстантивної семантики: «Гончар не проспівав жодного дифірамбу можновладцям України, як це робили десятки інших майстрів письменства... Його обурювали спроби різних сил розколоти наш народ» (Лупейко, с. 150); «Оксен розумів, що тепер не можна тратити ні секунди, і, озирнувшись, зустрівся поглядом із Сергієм. Той, очевидно зрозумів, у чому справа, і, працюючи ліктями, став пробиватися...» (Тютюнник, с. 168). Інколи слово-антецедент може дорівнювати реченню: «Мати. Вона всміхається, сонце іскриться в краплинах сліз на щоках...» (Гончар, с. 31);

б) простим (складним) підрядним (сурядним) словосполученням: «Почали своє сімейне життя Тимко та Орися в чужій хаті, в чужих людей. Пустила їх на пожиток далека Орисина родичка - тітка Параска» (Тютюнник, с. 248); «Серед отроків, з яких складалася дружина, у Чорного Вепра було багато друзів, прибічників і однодумців. Вони загукали перші...» (Малик, с. 157);

в) звертанням:

«- Скажи мені, Гіаціанте, чи справедливо вчинив брат Валентиніан, ув'язнивши мене в цьому осоружному палаці?

- Ні, несправедливо, - відповів той. - Ти народилася вільною, як і всі люди на землі, окрім рабів» (Малик, с. 83). Останній приклад цікавий тим, що антецедент (який «називає особу чи предмет, до яких звертається мовець» [8, с. 203]) виражений субстантивом у вокативній формі, належить