Серед аналізованого матеріалу виявлено випадки, коли значення антецедента в наступному контексті набуває градаційного семантичного розчленування, яке реалізується в кількох рядах однорідних членів речення: «Термін «стійкість» можливо розкрити також за допомогою інших термінів. Семантичний аналіз показує, що термін «стійкість» означає твердість, завзятість і стабільність. При цьому стабільність означає міцність і постійність; міцність - наявність сильних внутрішніх зв 'язків, стабільність і твердість; твердість - міцність, силу, непохитність, рішучість і завзятість. Об'єднавши їх можна дати таке визначення...» (Боротьба, с. 74). Однак займенник-корелят перебуває в семантико- граматичних зв'язках лише з тим субстантивом, що має узагальнене стосовно усіх рядів однорідних членів значення. Відтінок узагальненості демонструє і займенник-корелят.

Уточнюватись може й антецедент-субстан- тив, коли його актуалізовану семантику необхідно «розвернути» в напрямку розгортання ланцюга смислової зв'язності тексту. Таке уточнення може здійснюватися, зокрема, підрядним реченням: «У зв'язку з цим зрозумілі доктори тим літераторам, які непомірно експлуатують фольклорні сюжети, переспівують народні притчі та прислів 'я у вірші без глибокого самостійного і творчого переосмислення їх. Вони тривіалізують мову, нівелюють слово» (Мовчан, с. 45-46); У процесі аналізу виявлено випадки (вони характерні для обсягових текстових фрагментів) вживання «опосередкованого антецедента», коли між ним і корелятом розташовується «проміжний антецедент». Він має єднальне (допоміжне) призначення, що засвідчує його текстове розташування та актуалізована семантика. Такі структури бувають двох типів. До першого типу належать проміжні антецеденти, виражені лексемами в номінативній функції.

Проміжні антецеденти першого типу. У таких випадках проміжним антецедентом виступає повторна синонімічна номінація: «Кий {І} поволі, з натугою, бо все його тіл задерев'яніло, підвівся і відчув, як шумить у голові, а ноги, мов диби, нетвердо стоять на землі. Видно, давався взнаки міцний удар по тім 'ю.

Товстун оглянув бранця {ІІ} з усіх боків і, пересвідчившись, що він не поранений, витягнув з кишені мотузку і скрутив руки за спиною.

- Іди!

Його привели до чималого гурту бранців і прив'язали до сукуватої ворини...» (Малик, с. 162).

Крім синонімічних, між основним і проміжним (допоміжним) антецедентом можуть існувати родовидові відношення: «З трьох боків до неї підступали вої {І} Чорного Вепра. Прямо від гори наближався рябий Лют, {ІІ} зліва - Малк, {ІІ} справа - Мислята {ІІ}. Це вони викрали її в купальську ніч і запроторили в дикий предковічний ліс до старого бортника» (Малик, с. 186).

У другий тип проміжних антецедентів об'єднуються лексеми, що виконують дейктичну функцію. У таких структурах слово займенникової семантичної функції узагальнює сегменти структури розчленованого первісного антецедента або здійснює на нього вказівку.

1) У ролі проміжного антецедента названих конструкцій може опинятися означальний займенник весь, коли він функціонує як субстантивний у формі множини. Такий факт зумовлений текстовою позицією щодо попереднього контексту і семантикою прономінатива: появі в тексті займенника весь передує розгорнутий опис антецедентної (референтної) ситуації, щодо якої він виступає корелятом, узагальнюючи семантику антецедента. Така референтна ситуація вміщує ключові для встановлення анафоричного зв' язку субстантивні номінації. Водночас займенник весь перебуває в антецедентно-корелятних зв'язках із займенником вони у відповідній граматичній формі: «Повз них, вилискуючи напомадженими головами й нафарбованими губами, голими плечима й дорогими самоцвітами, лаком нігтів і лакованими черевиками, сунула публіка {І} оперових прем'єр. Жінки, {І} що прийшли сюди не тільки слухати музику ... наче пригортаючи їх, хилились до них золотозубі, короткоштанні чоловіки, {І} такі неподібні до тих, кого знає й з ким працює

Іван Семенович. Приємне почуття окреміш- ности й злої ворожости до всіх {ІІ} навкруги обгорнуло його. Він дививсь на них, як на щось дивне та застаріле...» (Плужник, с. 29). Такий займенниковий антецедент можна кваліфікувати ще як «антецедент другого ступеня», або «антецедент-опосередковувач». Займенниково- антецедентні конструкції такого типу демонструють міцні текстові зв' язки, що простягаються на значну глибину текстового макрознака.

Якщо ж означальний займенник весь функціонує як атрибут, він входить до групи антецедента-субстантива, виступаючи, природно, залежним від нього: «Єдине, чого він домігся від отця і що радувало його, це те, що весь рід, від старого до малого, знявся вчора зі своїх селищ і рушив на північ, у непрохідні ліси. А за ним рушили й інші роди» (Малик, с. 180).

2) Проміжним антецедентом (антецедентом другого ступеня) може бути і порядковий числівник, що виступає субстантивованим засобом вказівки на названий уже антецедент. Функціонуючи як антецедент другого ступеня, такий сегмент аналізованої структури виступає «проміжним єднальним пунктом» на шляху розгортання лінії текстової зв'язаності: «Усне і письмове слово - це два полюси творчості М.В. Гоголя. Рудий Панько, пасічник, баляндрас- ник - речник усного слова; Акакій же Акакійович Башмачкін, {І} чиновник, титулярний радник - пахолок письмового слова. Перший - у колі веселих оповідачів, другий {ІІ} - у невимовній самоті, найвищою насолодою для якого було переписування паперів. У нього були серед літер і свої фаворити...» (Мовчан, с. 63). Структури з проміжними антецедентами охоплюють текстовою зв'язністю досить обсягові текстові фрагменти.

Якщо в попередньому контексті фігурують кілька іменників з однаковими (чи майже однаковими) морфологічними параметрами - «потенційних антецедентів», для ідентифікації корелята і антецедента в дію вступає прийом семантичного узгодження: «На спочинку постояв Олег Паладюк; повів оком до квітучої посвітности; потім - з дворучної тачки, накидає вугіль у піч