УДК 811.161.2'373.613

Мартиняк О.А.

ДО ПРОБЛЕМИ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У статті розглянуто проблему запозичень в українській науково-технічній термінології. З'ясовано причини появи значної кількості запозичень у термінологічній лексиці. Проаналізовано семантичні особливості іншомовних термінів зі суфіксами -цій(а)/-ацій(а), -ій(а), -атор та їхніх українських відповідників.

Ключові слова: запозичення, термінологія, термін, лексика, іншомовна лексика.

В статье рассматривается проблема заимствований в украинской научно- технической терминологии. Выяснены причины появления значительного количества заимствований в терминологической лексике. Проанализированы семантические особенности иностранных терминов с суффиксами -цій(а), -ій(а), -атор и их украинские соответствия.

Ключевые слова: заимствование, терминология, термин, лексика, иностранная лексика.

The article dwells upon loanwords in Ukrainian scientific and technical terminology. Here are explicated the reasons of emergence of great amount of loanwords in Ukrainian terminology. The semantic peculiarities of terms with the suffixes -цій(а)/-ацій(а), -ій(а), -атор and their Ukrainian equivalents are analyzed.

Keywords: borrowings (loanwords), terminology, term, vocabulary, foreign vocabulary.

Запозичена лексика є невід'ємною складовою української літературної мови. Так само і в науково-технічній термінології простежуємо функціонування значної кількості термінів іншомовного походження. Адже термінологія - це відкрита система, яка відображає міжнародний характер науки і техніки. Тому в будь- якій терміносистемі неможливо обійтись без іншомовних назв.

Дискусія щодо доцільності вживання термінів іншомовного походження продовжується до сьогодні. До проблеми запозичень у термінології зверталися Т. Кияк, І. Кочан, Т. Панько, Л. Симоненко та інші. Більшість мовознавців вважає, що від запозичених термінів не можна відмовитись, адже часто «запозичення приходить разом із новим поняттям чи винаходом і вкорінюється одночасно з ними (комп 'ютер, дисплей, дискета, вінчестер)» [1, с. 44]. Запозичення виправдані і корисні тоді, коли їх не можна замінити словами рідної мови, і коли вони вже увійшли в її словниковий запас, а також такі, які мають лише неповні синоніми в певній мові і вносять у поняття, яке передають, особливий уточнювальний відтінок [5, с. 115].

Важливим аргументом, що пояснює активне вживання термінів іншомовного походження в українській мові є те, що «базова термінологія будь-якої галузі науки за походженням грецька або латинська. А свідоме уникнення запозичень у термінології неодмінно призведе до труднощів перекладу наукових праць на інші мови й поступово спричинить замкнутість науки на себе. Але позичати варто лише те слово, яке вносить у певну галузь науки і техніки нове поняття і за умови, що цим терміном послуговуються науковці різних країн» [12, с. 15].

Позитивною ознакою термінів іншомовного походження, на відміну від значної частини автохтонних термінів, є «затемнена внутрішня форма» [8, с. 38]. Як стверджує М. Прокопович запозичення іншомовних слів, зокрема в ділянці термінології, може бути бажаним у зв' язку з відсіченням непотрібних асоціацій та образів, які виникають при вживанні в певному термінологічному значенні вже наявного в мові слова [11, с. 149].

Окрім того, вживання термінів іншомовного походження поряд із українськими відповідниками пояснюють тим, що вони виконують роль метафори рідної мови і забезпечують мовну економію та певну образність (пристій спрягання - інтерфейс, мікросхема на кристалі - чіп тощо) [1, с. 45].

Незважаючи на позитивну роль запозичень у термінології, доволі часто необдумане введення у склад нашої мови іншомовних термінів призводить не до збагачення, а до засмічення останньої. Запозичені слова варто вводити в українську термінологію лише за відсутності питомого відповідника, ретельно добираючи кожен термін [9, с. 43-44]. Проте у багатьох випадках запозичення може бути об'єктивно незумовленим, викликаним «мовною модою» (калькуляція замість обчислення, сферичний замість кулястий) [1, с. 45].

Більшість українських мовознавців схиляються до думки, що у випадку паралельного вживання запозиченого й українського термінів краще обирати останній. Не варто шукати іншомовного слова, якщо в рідній вже функціонує звична та вмотивована лексична одиниця [6, с. 232]. Вимоги, які традиційно висувають мовознавці до терміна, якнайкраще виконує термін, складений із власне українських мовно правильних стислих слів (або морфем) із великою словотворчою здатністю. Введення в термін чужомовних елементів призводить до виникнення додаткової проблеми правильного їх перекладу на українському ґрунті, внаслідок чого такий термін не доступає до широкого загалу [14, с. 26].

У додатку до термінологічного стандарту ДСТУ 3966-2000 пропонують: «Добираючи терміни для стандартизування, віддавати перевагу термінам українського походження перед запозиченими. Однак у разі доцільності запозичення іншомовні терміни треба пристосовувати до законів української мови» [4, с. 21].

На прикладі запозичених іменників зі суфіксами -цій(а)/-ацій(а), -ій(а), -атор та їхніх українських відповідників спробуємо простежити доцільність вживання термінів іншомовного походження та запропонуємо шляхи унормування синонімії у термінологічній лексиці.

Поряд із запозиченими термінами зі суфіксом -цій(а)/-ацій(а), -ій(а) пропонують вживати українські відповідники різних типів: 1) віддієслівні іменники на -нн'(а) (абсорбція - вбирання, деклінація - відхилення, іригація - обводнювання, експансія - поширення, корозія - ржавіння, роз'їдання); 2) віддієслівні іменники з нульовим суфіксом (індикація - показ, інклінація - нахил, реконструкція - перебудова, дисперсія - розріда); 3) віддієслівні іменники зі суфіксом -к(а) (дистиляція - перегонка, експозиція - витримка, видержка); 4) відіменникові іменники з демінутативним значенням (корозія - щербинка); 5) відприкметникові іменники зі суфіксом -іст'- (варіація - мінливість).

Розмаїття можливих українських аналогів свідчить, що однотипні терміни іншомовного походження могли набувати на українському ґрунті різних значень. У книзі «Словотвір сучасної української літературної мови» зазначено, що