Розгляд мовної особистості як «человека, существующего в языковом пространстве, т.е. в коммуникации, в стереотипах поведения, зафиксированных в языке, в значениях языковых единиц и смыслах текстов» [1, с. 7], дозволяє співвіднести проблему модерації змісту висловлювання з трьома основними аспектами мовної особистості, а саме, ціннісним, пізнавальним і поведінковим [1].

Ціннісний аспект передає моральні норми й стереотипи поведінки, що є властивими певному етносу та визначають відношення людини до навколишнього світу та до інших людей, а також утилітарні характеристики, що визначають поведінку людини стосовно самої себе.

Основним способом відбиття системи цінностей у мові є категорія оцінки. Цінності виконують координувальну, стимулювальну та регулювальну функції між людиною та світом об'єктів. Оцінюючи об'єкт, людина немов «пропускає» його через себе, отже, природа оцінки відповідає природі людини, системі її цінностей [2, с. 7].

Пізнавальний аспект передає способи інтерпретації / відбиття людиною дійсності. Відбиття світу в мові є інформаційно неповним / неточним з огляду на цілий ряд факторів. За думкою О.Г. Почепцова [5], воно будується за принципом шпилів, тобто відбиттю піддається не світ взагалі, а лише ті його складові, що уявляються найбільш важливими для мовця, найбільш релевантними при характеристиці світу. Інакше кажучи, мовне мислення людини лише частково відбиває рівень її знань про світ і життя даного суспільства.

Поведінковий аспект передає специфічний набір культурних норм та правил, що прийняті у даному співтоваристві, якими свідомо керуються члени даного мовного колективу. Користуючись термінологією І.П. Сусова й С.А. Аристова [6], можна сказати, що поведінковий аспект мовної особистості включає набір пізнавальних структур, що представлені в картині світу мовця. Ці структури є індивідуальними за способом існування, але є соціально й етнокультурно обумовленими.

Як показують результати нашого дослідження, кожен з п'яти виділених нами прагматичних варіантів модерації може бути співвіднесений з певним аспектом мовної особистості. Так, ціннісний аспект у мовленнєвій діяльності носія англійської мови знаходить найбільш яскраве вираження в таких варіантах, як мітігація та самодевальвація.

Однією з норм мовленнєвої поведінки, що відбиває систему цінностей англомовної особистості, є уникання лицеушкодуючих мовленнєвих актів або їх пом'якшення (негативна ввічливість, по П. Браун і С. Левинсону). Наприклад, при повідомленні поганих новин мовець зазвичай прагне знизити погрозу лицю слухача, пом'якшуючи неприємне повідомлення вираженням жалю: I regret to say I have more bad news.

Іншою нормою, що відбиває систему цінностей англомовної особистості, є прояв скромності стосовно власних достоїнств, умінь, здатностей тощо. Так, у висловленні I think I'll make a good partner for you мовець використовує модератор I think, щоб обмежити оцінку своєї компетентності лише власною думкою, тим самим його повідомлення не звучить для слухача занадто самовпевнено.

Пізнавальний аспект мовної особистості як спосіб інтерпретації дійсності з усією очевидністю проявляється у випадках апроксимації. Сприймаючи навколишній світ, мовець ніби не наважується визнати свої слова / номінацію адекватним відбиттям дійсності та єдино можливою формою вираження думки. Ця обставина спонукає його до вживання модераторів- апроксиматорів, наприклад, I know you are relatively new to the city; By the end of the afternoon he came up with VASCAR which stood for Visual Average Speed Computer, more or less»,

Поведінковий аспект (стратегічна мовленнєва поведінка, тобто керування \ маніпулювання дискурсом) виходить на перший план у таких варіантах, як мітігація, недомовленість, непевність і девальвація.

Однією з соціокультурних комунікативних норм, що прийняті в англомовних соціумах, є вимога уникати категоричності й безапеляційності при висловленні думки, точки зору або оцінки (у тому числі позитивної). Це проявляється в різних варіантах модерації висловлювання, наприклад, If I were you I'd send T. T. an e-mail - мітігація; Using aviation to catch speeders is not a good idea. It's going to hurt your rating in the polls and create an explosive situation - недомовленість; I suppose he could be a she - непевність.

Як відомо, Принцип Співробітництва [8] пропонує мовцеві бути щирим та об'єктивним.

Однак у практиці «живого» спілкування англомовні комуніканти нерідко порушують зазначену рекомендацію, вважаючи за потрібне проявляти помірність, стриманість і обережність при висловленні позитивної оцінки об'єкта, навмисно «знецінюючи» («девальвуючи») її, наприклад: If so, I think that's a wonderful idea - девальвація.

Проведене нами дослідження комунікативних ситуацій, у яких проявляється прагматична інтенція стриманості, дозволяє зробити наступні висновки:

прагматична інтенція стриманості складає основу модераціі змісту висловлювання, яка реалізується шляхом деінтенсифікації пропози- ціонального змісту та / або ілокутивної сили висловлювання в таких прагматичних варіантах, як мітігація, девальвація, недомовленість, апроксимація та непевність;

прагматична інтенція стриманості може проявлятися при вираженні відношення продуцента висловлювання до адресата / 3-ї особи, до предметів об'єктивної дійсності та їх властивостей, до ситуації, тобто подій та фактів, до власного «Я»;

кожен з п'яти виділених нами прагматичних варіантів модерації співвідноситься з певним аспектом мовної особистості: ціннісний аспект проявляється в таких варіантах, як мітігація та самодевальвація; пізнавальний аспект - у випадках апроксимації; поведінковий аспект виходить на перший план у таких варіантах, як мітігація, недомовленість, непевність і девальвація;

прояви прагматичної інтенції стриманості в певних комунікативних умовах обумовлені соціокультурними нормами й стереотипами мовленнєвої поведінки, що відбивають систему цінностей англомовної особистості.

Отже, прагматична інтенція стриманості є характерною рисою комунікативної поведінки носіїв англійської мови, яка систематично реалізується в