УДК 811.161.2+81 '443

Дубова О.А.

СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ І РОСІЙСЬКОЇ МОВ (еволюційний аспект)

У статті досліджуються чинники, що активізують аналітизаційну та синте- тизаційну тенденції. Автор доводить, що в досліджуваних мовах діють як аналітизаційна так і синтетизаційна тенденція. Провідна роль належить синтетизаційній тенденції, що супроводжує семантичну еволюцію морфологічної системи.

Ключові слова: аморфізм, аналітизм, еволюція мови, лінгвістична типологія, синтетизм.

В статье исследуются факторы, которые активизируют аналитизационную и синтетизационную тенденции. Автор доказывает, что исследуемых языках действует как аналитизационнуая, так и синтетизационная тенденция. Ведущая роль принадлежит синтетизационной тенденции, которая сопровождает семантическую эволюция морфологической системы.

Ключевые слова: аморфизм, аналитизм, эволюция языка, лингвистическая типология, синтетизм.

The article is devoted to research the factors which stimulate the analytical and synthetic tendencies. The author proves that there are analytical and synthetic tendencies in the researched languages. The leading role belobgs to the synthetic tendency that contributes to the semantic evolution of the morphological system.

Keywords: amorphism, analytism, language evolution, linguistic typology, synthetism.

Гіпотеза аналітизації синтетичних мов як визначення еволюційної перспективи цих мов від середини ХХ ст. набула статусу універсальної. Аналітизаційні зміни в первинно синтетичних мовах, зокрема в українській і російській, розглядалися як у великих наукових проектах, так і в численних окремих працях [1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 15; 17; 19; 22; 23; 24; 25; 26; 27; 30; 33; 34; 39; 41 та ін.]. Зміст цих праць свідчить про аксіоматичне визнання аналіти- заційної гіпотези, що супроводжується апеляцією до відповідних мовних явищ. Висловлення сумнівів щодо визнання аналітизаційної гіпотези і спроби з'ясувати, чи дійсно аналітизаційний шлях еволюції синтетичних мов є обов'язковим, залишаються поодинокими [37]. Однак такі спроби свідчать про те, що питання впливу аналітизаційних змін на визначення еволюційної перспективи синтетичних мов має набути подальшого вивчення.

Аналітизаційну гіпотезу аргументують виявами таких змін: (1) скорочення складу іменникових флексій, занепад їхніх функціональних можливостей, зумовлений багатозначністю, і посилення ролі прийменників у вираженні відмінкових значень [5; 6; 8, с. 210; 9, с. 232], (2) поширення такої граматичної омонімії синтетичних афіксів і форм, що диференціюється засобами контексту [27, с. 326-344; 31, с. 12; 32, с. 129-156], (3) збільшення кількості незмінюваних слів (іменників, прикметників) [27, с. 326344; 31, с. 13; 32, с. 280, 282; 40, с. 92-93], (4) поширення аналітичних утворень у різних підсистемах української та російської мов (дериваційній, морфологічній, синтаксичній) [1, с. 160-161; 9, с. 202-207, с. 217-222; 16, с. 10-13; 19, с. 88-121; 23, с. 72-75; 28, с. 5-19; 29, с. 143154; 35, с. 47-57; 36, с. 66-78]. Цей перелік змін, що вважаються виявами аналітизму, свідчить про те, що поняттю аналітизм може надаватися часом непослідовний і суперечливий зміст, оскільки поняття аналітизму ототожнюють з поняттями аморфізму, граматичної полісемії та омонімії. Цей факт у свою чергу викликає сумніви щодо об'єктивності кваліфікації тих мовних явищ, якими аргументують аналітиза- ційну гіпотезу. Отже, подальший розгляд проблеми еволюційно-типологічних змін сучасних української та російської мов становить перспективне дослідницьке завдання і передбачає певну корекцію визначення поняття аналітизм і об'єктивну кваліфікацію мовних інновацій у структурно-типологічному аспекті.

Щоб надати поняттю аналітизм такого змісту, що дозволить уникнути суперечностей у типологічній кваліфікації різнорівневих явищ мови, пропонуємо таке визначення цього поняття: аналітизм - це типологічна властивість мови (тип у мові), що виявляється за умови наявності формально подільних елементарних номінативних одиниць, семантична структура яких складається з основного та модифікаційного значень, а формальна - з розчленовано локалізованих основного структурного компонента та формативу. (Детальніше про обґрунтування такого визначення терміна аналітизм див.: [21]).

Згідно зі запропонованим визначенням факти втрати словозміни або відсутності словозміни не можуть бути кваліфіковані як вияви аналітизму, оскільки відсутність формотворення не передбачає наявності будь-якого формативу, як синтетичного, так і аналітичного. Утрата словозміни є типовим виявом аморфізму. Явища аморфізації в мові становитимуть інтерес для визначення аналітизаційних змін у ній лише в разі, якщо ці явища розвиваються всупереч наявним потребам вираження граматичних значень засобами формотворення. Така суперечність може долатися шляхом перетворення деяких слів повнозначних частин мови на аналітичні формативи, що стають засобами вираження необхідних граматичних значень. Отже, для визначення впливу аморфізаційних змін на розвиток рис аналітизму в мові необхідно з' ясувати причини, що зумовлюють такі зміни.

Утрата словозміни може відбуватися під впливом внутрішньомовних або позамовних чинників.

Перший з цих чинників полягає в дефунк- ціоналізації словозмінних категорій. Саме така зміна визначає тенденцію до втрати відмінкового формотворення числівників. Сучасне використання числівників з іменниками свідчить про те, що регулярною для числівникового відмінка залишається лише одна функція - засобу вираження зв'язку з іменником. Утім відмінкове формотворення за шестипозиційною парадигмою виявляється в такому разі надлишковим. У складі числівниково-іменникового сполучення єдино можливими семантико-синтаксичними відношеннями є відношення «квантифікатор + об'єкт квантитативної характеристики». Якщо таке сполучення виконує функцію підмета, числівник - назва квантифікатора, виступаючи головним компонентом сполучення, є показником синтаксичної непідпорядкованості всього сполучення, показником ролі головного члена речення. Згідно з цим типом функціонування передбачається наявність словоформи називного відмінка числівників. Якщо сполучення «квантифікатор + об'єкт квантитативної характеристики» виступає в ролі другорядних членів речення, то відмінкова флексія числівника виконує лише функцію