У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


оформлення синтаксичної підпорядкованості іменнику. Для здійснення цієї функції числівникові достатньо однієї відмінкової форми, протиставленої формі називного відмінка. Отже, згідно з функціональною специфікою числівникової категорії відмінка як в українській, так і в російській мові достатньою виявляється двопози- ційна парадигма цієї категорії, що складається з прямого та непрямого відмінків. Перетворення категорії відмінка числівників на категорію суто синтагматичного плану створило умови виявлення аморфізаційної тенденції - скорочення відмінкової парадигми до двох позицій (пор. такі приклади використання числівників в усному мовленні: укр. п 'яти рядками вище, засадили тридцяти різними сортами; рос. всеми семи цветами радуги, пакет с пятидесяти анкетами).

Позамовними чинниками, що впливають на істотне скорочення, а то й повну втрату відмінкової словозміни іменників, варто визнати процеси піджинизаційного зразка. Утрата відмінкової словозміни іменниками відбувається, як правило, в такі періоди історії конкретних мов, коли вони стикаються з іншою мовою, віддалено спорідненою або неспорідненою, і при цьому зміни, спричинені новими комунікативними умовами відбуваються в умовах відсутності установ, здатних забезпечити навчання кожної з мов. Саме такі причини вплинули на скорочення або втрату відмінкової словозміни іменників в історії романських мов, а також англійської, болгарської, македонської мов. Однак умови для активізації цих чинників на сучасному етапі функціонування української і російської мов відсутні.

Водночас в обох мовах аморфізм репрезентують невідмінювані іменники. Проте чинники, що визначають незмінюваність іменників, не завжди мають абсолютний вплив, і їхня дія може нівелюватися, а невідмінювані іменники - набувати синтетичної словозміни за умови ідентифікації кінцевого фонетичного оформлення слова за певною відмінковою формомоделлю: укр. пальто ^ пальт-о [(субст. осн. сер. р.) + -о"0™-'*-] і далі пальт-а, пальт-у, пальт-ом тощо; рос. (простор.) бигуди ^ бигуд-и [(субст. осн.) + -и"от-,р1] і далі бигуд-ей, бигуд-ям,бигуд-ями і навіть бигуд-я, бигуд-ю; російські чоловічі прізвища на -ьіх/-их: Черньіх-0 [(субст. осн. чол. р.) + -0"от'] - Черньїх-а - Черньїх-у тощо. Відмінювання таких іменників хоч і суперечить прескриптивним вимогам, однак репрезентує можливості систем синтетичної словозміни української та російської мов. Отже, системи української та російської мов потенційно спроможні підпорядковувати синтетичній субстантивній словозміні аморфні невідмінювані іменники.

Для іменників, що не можуть набувати словозміни, застосовуються синтагматичні засоби диференціації відмінкових значень, однак синтаксичні системи обох досліджуваних мов не виявляють готовності до гарантованої диференціації відмінкових значень без залучення засобів синтетичного формотворення. В українській та російській мовах поширеними є не так одновалентні, як полівалентні слова, сполучення з якими не створює умов для диференціації відмінкового значення підпорядкованого суб- стантиву. Наприклад: укр. повернути - кого/що, кому/чому, ким/чим; повідомити - кого/що, кому /чому; рос. расположить - кого/что, кем/чем; предоставить - кого/что, кому/чему; укр. допомога - кого/чого, кому/чому, ким/чим; заміна - кого/чого, ким/чим; рос. содействие - кого/чего, кому/чему, кем/чем; признание - кого/чего, кем/чем. За таких умов наявність невідмінюваних іменників не може визначати перспективу аморфізації субстантивної підсистеми.

Отже, реалізація аморфізаційної тенденції в сучасних українській і російській мовах регулюється функціональним чинником, тому для словозміни числівників з дефункціона- лізованою категорією відмінка ця тенденція становить реальну перспективу, а для словозміни іменників, відмінкове синтетичне формотворення яких зберігає функціональне навантаження, не є системною. Таким чином, вияви аморфізму в сучасних українській і російській мовах не можуть вплинути на активізацію аналітизаційних перетворень.

Як один з головних аргументів аналітиза- ційної концепції розглядається факт інтенсивного поповнення складу прийменникових засобів транспонованими утвореннями [7, с. 263-373; 18, с. 50; 38, с. 255-270]. Прийменниково-відмінкове сполучення може бути визнане аналітичною одиницею аспекту спостереження лише синтаксичного рівня, оскільки план її вираження репрезентує бінарна структура, що складається з певного прийменника та відмінкової словоформи, а план змісту - певна синтаксема (наприклад, від здивування - каузатив, з поля - локатив, після роботи - темпоратив). Хоч прийменниково-відмінкові сполучення можуть бути функціонально-семантичними еквівалентами відмінкових словоформ, ця еквівалентність не свідчить про належність обох одиниць до однієї підсистеми мови. Прийменниково- відмінкові сполучення виражають синтаксичне значення, оскільки є засобами матеріальної маніфестації певної синтаксеми. Кожна відмінкова словоформи як один зі складників відмінкової парадигми іменника є засобом репрезентації усього того поліфункціонального семантичного комплексу, що становить певну відмінкову грамему. Отже, прийменниково- відмінкові сполучення можуть бути носіями тільки синтаксемного значення і тому належать до одиниць синтаксичної рівня, а відмінкові словоформи - засобами вираження морфологічного, парадигматичного, значення і належать до одиниць морфологічного рівня. При розгляді проблеми аналітизації морфологічної підсистеми мови прийменниково-відмінкові сполучення мають бути проаналізовані з метою виявлення їхнього впливу на аналітизацію відмінкової словозміни іменника.

Характер співіснування відмінкових, синтетичних, та прийменниково-відмінкових, аналітичних, засобів вираження синтаксичної семантики можна з'ясувати, визначивши специфіку функціонально-семантичного призначення типологічно протиставлених одиниць синтаксичної системи. У сучасних українській і російській мовах синтетичними засобами виражаються ті синтаксеми, що мають безпосереднє відношення до предметної семантики: суб'єктної, об' єктної, адресатної, інструментальної, партитивної (відношення цілого до частини), посесивної. У парадигмальних об' єднаннях моделей компонентів-синтаксем із зазначеною семантикою синтетичні засоби виявляються ядерними, яких не торкається конкуренція з аналітичними засобами. Синтетичні засоби поступаються в конкуренції з аналітичними моделями тих компонентів-синтаксем, у котрих нейтралізується предметна семантика: просторових, темпоральних, квалітативних, дестинатив- них, каузальних тощо [20, с. 70-97]. Отже, кількісне збільшення прийменниково-відмінкових сполучень цього типу за рахунок поповнення складу вторинних прийменників свідчить про аналітизацію лише групи синтаксем з


Сторінки: 1 2 3 4 5