Функціонально -семантичні характеристики синтетичних та аналітичних компонентів-син- таксем свідчать про те, що в українській і російській мовах, незважаючи на активність аналітичних синтаксичних засобів, не спостерігається такого впливу синтаксичної системи на морфологічну, що міг би зумовити типологічні зрушення (аналітизаційні чи аморфізаційні) в категорійній парадигмі відмінка. Навпаки, функціональна повноцінність типологічно протиставлених синтетичних та аналітичних одиниць забезпечується за наявності мінімально шестипозиційної синтетичної відмінкової парадигми, що може залишатися достатньою або ускладнюватися додатковою позицією [20, с. 9496]. Така необхідність синтетичного відмінкового формотворення для сучасних української і російської мов є ознакою міцних позицій синтетизму в такому фрагменті морфологічної підсистеми мови, як іменникова словозміна.

Напевне, ми не вдаємося до перебільшення, стверджуючи, що взагалі аналітизаційна концепція в дослідженні еволюційно-типологічної проблематики завдячує своїм існуванням певній інтерпретації фактів переважно іменникового формотворення. Для отримання об'єктивної інформації про характер типологічних інновацій необхідно розглянути особливості дієслівного формотворення в структурно-типологічному аспекті. Визначення еволюційно-типологічних тенденцій, що встановлюються за співвідношеннями синтетичних та аналітичних засобів у системі дієслівного формотворення або в окремих категорійних парадигмах української та російської мов, виявляється досить суперечливим. З одного боку, визнається, що в системі дієслівних категорій спостерігається розвиток аналітизму [24, с. 258, 265], з іншого - наводяться докази щодо виразної реалізації синтетиза- ційної тенденції в категорійній парадигмі часу [14].

Кількісні зміни в складі синтетичних та аналітичних одиниць дієслівного формотворення визначаються здебільшого еволюційними трансформаціями в семантичній структурі морфологічних категорій. Для української і російської мов принципово можливим є формування як синтетичних, так і аналітичних засобів вираження нових грамем. Певна диференціація цих типологічно протиставлених засобів виявляється в їх застосуванні для вираження грамем предикативних і непредикативних категорій.

Грамеми непредикативної категорії виду в обох досліджуваних мовах зберігають стійку тенденцію набувати синтетичного вираження шляхом використання споконвічних засобів синтетичного формотворення. Зокрема, для диференціації видової семантики двовидових дієслів застосовуються синтетичні засоби: укр. акредитувати - акредитовувати, ініціювати - зініціювати; рос. организовать - организовывать, информировать - проинформировать). Хоч в обох досліджуваних мовах існують аналітичні засоби диференціації видової семантики двовидових дієслів (укр. апробувати - здійснити/здійснювати апробацію, акредитувати - здійснити/здійснювати акредитування; рос. демонтировать - осуществить/осуществлять демонтаж, классифицировать - осуществить/осуществлять классификацию), однак такі засоби є не універсальними, а компенсаційними або варіативними, що функціонують паралельно з основними синтетичними.

Завдяки змінам у семантичній структурі предикативних дієслівних категорій часу, способу й особи може активізуватися утворення як синтетичних, так і аналітичних формомоде- лей, а тому наслідки цієї активізації не підлягають однолінійному структурно-типологічному визначенню. Становлення нових синтетичних формомоделей в українській і російській мовах є поверхневим виявом формування елементарних ядерних грамем (формомоделі теперішнього, майбутнього, минулого часу, 2 особи в імперативі). Становлення нових аналітичних формо- моделей свідчить про формування периферії ускладнених грамем в ядерно-периферійній організації предикативних категорій (часові формомоделі пасиву, формомоделі 3 особи імператива) [20, с. 210-221].

Оскільки становлення нових синтетичних та аналітичних засобів дієслівного формотворення в українській та російській мовах зумовлені узгодженими між собою еволюційними процесами, співіснування цих засобів в обох досліджуваних мовах загалом характеризується відношеннями функціонального доповнення, а не конкурентного протистояння. Засоби вираження грамем непредикативних категорій майже цілком залишаються сферою виявів синтетизму як в українській, так і в російській мові. Лише в складі парадигм предикативних категорій об' єднуються синтетичні та аналітичні формо- моделі. Внаслідок еволюційних змін у складі синтетичних та аналітичних засобів дієслівного формотворення цих категорій визначилася тенденція до функціональної спеціалізації типологічно протиставлених засобів. Призначення синтетичних засобів полягає у вираженні ядерних, елементарних категорійних грамем, а призначення аналітичних - у репрезентації периферійних грамем ускладненого типу. Якщо семантичну структуру предикативної дієслівної категорії утворюють тільки елементарні грамеми, то категорійні формомоделі репрезентовані тільки синтетичними структурами (формо- моделі категорії особи в індикативі). Комбінація синтетичних та аналітичних формомоделей простежується в складі парадигм тих категорій, семантичну структуру яких утворюють елементарні, ядерні, та ускладнені, периферійні, грамеми (категорії часу, особи в імперативі). Причому синтетичні та аналітичні формомоделі здебільшого розподіляються між різними позиціями парадигм. А в тих виняткових випадках, коли в одній позиції опиняються синтетична та аналітична формомоделі, діє тенденція до усунення конкурентних відношень на користь тієї формомоделі, що виявляє відповідність загальній тенденції синтетичного вираження елементарних грамем та аналітичного - ускладнених (пор. синтетичні та аналітичні формомоделі майбутнього недоконаного - в українській мові або синтетичні та аналітичні формомоделі сумісної особи імператива в російській мові).

Разом зі спільними тенденціями, що регулюють застосування синтетичних та аналітичних засобів при вираженні значень дієслівних категорій в українській та російській мовах, існує певна специфіка реалізації синтетичності та аналітичності в кожній з цих мов. При вираженні значень тих категорій, що в обох мовах мають тотожну семантичну структуру (вид, час, особа), в разі, якщо існують коливання між синтетичною та аналітичною репрезентацією певної грамеми, українська мова більшою мірою тяжіє до синтетичності, російська - до аналітичності (пор.

вираження майбутнього недоконаного, сумісної особи). Ці відмінності зумовлені тим, що в українській мові створюються сприятливіші морфонологічні умови для синтетичного формотворення. Як правило, ці умови цілком узгоджуються з дією основної тенденції до синтетичного вираження елементарних грамем. Суперечить цій тенденції