У деяких випадках простежується поступовий перехід термінологічної лексики до розряду загальновживаної, який відбувається або через розширення первісного лексичного значення термінолексем, або завдяки їх уживанню при описі звичайних побутових ситуацій: Зображення легко піддавалися селекції; Відкинувши GILLETTE як анахронізм, я подумав було вийти на автостраду; Далі з мавпячою спритністю і впертістю маніакального моржа я ретельно вимиюся антибактерійним милом (Іздрик Ю. Подвійний Леон, с. 148; 106; 128); еліптичність у натяках (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, с. 98); Навіть Девід поруч здавався мені не іпохондрічним ексцентриком, <...> а нормальною людиною (Пиркало С. Не думай про червоне, с. 132).

Подеколи слова-терміни виступають у пост- модерних творах елементами мовної гри; ці факти підтверджують думку дослідників про те, що принцип гри в постмодерністському тексті реалізується не лише на ідейно-естетичному рівні, але й на мовному також [6, с. 44; 3, с. 17]. Наприклад: Думав про її серце, як воно б 'ється, про два наші серця, про цю поліритмію, аритмію, синхронію, котра не має шансів перетворитися на нищівний, всевладний резонанс; Старезне полотно, півторавіковий підрамник, божевільні потьмянілі фарби, рентґеноскопія безсила, спосіб ґрунтування, манера мазків, пірке, манту, ультразвукова діагностика, нескінченні томограми, електромагнітний резонанс <...> і це було останнє, що вдалося побачити перед втратою свідомості (Іздрик Ю. Подвійний Леон, с. 146; 147).

Говорячи про використання термінологічних слів у художніх текстах, дослідники, як правило, акцентують на тому, що терміни втрачають свою стилістичну замкненість і використовуються «у ролі складових елементів тропів і художніх образів» [1, с. 123; див. також: 10, с. 85; 4, с. 18-19]. Нами було помічено, що в постмодерних текстах тропеїзація термінів спостерігається в доволі обмеженій кількості прикладів, переважно в основі використання термінологічних лексем лежать інші авторські інтенції. Лише в окремих випадках ми спостерігали метафоризацію терміна: Отож цілком здаючи собі справу в однозначно сомнамбулічній природі довколишньої дійсності, я виліз на дах власного дому; знову вмощуюсь у своєму радіофікованому термодинамічному лігві (Іздрик Ю. Подвійний Леон, с. 106; 122). Інколи за допомогою науково- термінологічної лексики утворюється перифраза: невблаганне западання у веґетативну прірву Альцгаймера (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, с. 79), - назву однієї з хвороб нервової системи (хвороба Альцгаймера) замінено метафоричним описовим зворотом вегетативна прірва Альцгаймера (пор.: «В. (вегетативна - С.Б.) нервова система - нервова система, волокна якої іннервують усі органи і тканини <...>» [8, с. 99]).

Натомість надзвичайно активно термінологічна лексика використовується письменниками- постмодерністами з метою створення іронічного ефекту. Іронія присутня в багатьох постмодерних текстах; В. Пігулевський із цього приводу зауважив, що постмодерністська іронія постає у вигляді пародії, перебільшення чи гротеску, зводячи певні стереотипи та кліше до карикатури та чорного гумору [5, с. 309]. Аналізований матеріал доводить, що одним із засобів створення іронії в постмодерних творах виступає науково-термінологічна лексика, наприклад: Я переконався, що <...> можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати (Іздрик Ю. Острів Крк, с. 50); Віддавалася вона з таким запалом, ніби робила це востаннє в теперішній інкарнації, бо в наступній, вочевидь, вона мала стати якою-небудь рослиною, бажано корисною (Винничук Ю. Весняні ігри в осінніх садах, с. 42); Але це не були рукотворні муки психоделіка, що антидепресантами, заспокійливими чи транквілізаторами <...> відвойовує для своєї хворої душі невеликі штучні радощі (Процюк С. Жертвопринесення, с. 24). Іронія, створена таким чином, представляє речі в незвичному, новому ракурсі, а також підвищує інтерес адресанта (читача) до предмета іронічної оцінки.

Варто звернути увагу на те, що постмодер- ністським творам властиві також самоіронія, самопародіювання, при вираженні яких важливу роль відіграє добір спеціальних мовних засобів, зокрема слів-термінів. Одним із найпоказовіших у цьому плані прикладів нам видається оцінювання Ю. Іздриком власної прози, елементи якого знаходимо в повісті «Острів Крк»: Ну що ж, все воно, звичайно, непогано, але це якась така суцільна тягуча каша... Бракує їй, як на мене, якоїсь структурованості, може, виходів на певні узагальнення, я вже не кажу про такий критерій, як «катарсис». Замало у цьому всьому форми. Або хоча би вдалого закінчення. Це, звичайно, страшенно дотепно - винести епілог на початок (Іздрик Ю. Острів Крк, с. 52).

У ряді прикладів гумористично-іронічний ефект досягається завдяки поєднанню в межах одного текстового уривка науково-термінологічної та нелітературної лексики. У ролі нелітне- ратурних елементів виступають як соціальні діалектизми, так і розмовно-просторічні слова (чи фразеологічні сполучення) зі зниженою конотацією пейоративного характеру, наприклад: Спочатку Сашко Х. говорив про трансцен- дентування сегментів тогочасного дискурсу, а також про те, що ідеал досконалості <...> лежить в історичній процесуальності. <...> Після виступів Сашка у голові кумар, як після жирної косячини; Всі американці, яких я знаю, трохи хворі на голову... Якби вони були там комусь потрібні, що б їх змусило набиратися тут радіонуклідів? (Пиркало С. Зелена Маргарита, с. 72; 9); Після медитації Валерія повідомляла мені, що її карму повністю оновлено, і якщо я захочу, то можу її трахнути ще раз (Винничук Ю. Весняні ігри в осінніх садах, с. 42); Що станеться, якщо просрати цю субстанцію, звану долею,