УДК 811.161.2'373.423

Тур О.М.

ПАРОНІМІЯ ЯК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ЯВИЩЕ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА КАДАСТРУ

У статті на матеріалі термінології землеустрою та кадастру розглядається проблема паронімії як лексико-семантичного явища. Автор аналізує шляхи утворення паронімічних лексем, зосереджуючи увагу на паралельності лексичних одиниць унаслідок негативної інтерференції, подає рекомендації щодо того, як уникати вживання слова у невластивому йому значенні.

Ключові слова: лексика, лексикологія, паронімія, термінологія.

В статье на материале терминологии землеустройства и кадастра рассматривается проблема паронимии как лексико-семантического явления. Автор анализирует способы образования паронимических лексем, концентрируя внимание на параллельности лексических единиц вследствие негативной интерференции, подает рекомендации относительно того, как избегать употребления слова в неприсущем ему значении.

Ключевые слова: лексика, лексикология, паронимия, терминология.

In the article the problems of paronymу as a lexic-semantic phenomenon according to the material of the use of land and cadastre have been studied. The author analyses the ways of forming of paronym lexemes focusing on lexical unit parallelism as a result of negative interference; the author also gives recommendations concerning the avoidance of word use in its extrinsic meaning.

Key words: vocabulary, lexicology, paronymy, terminology.

Найменш дослідженим аспектом синхронного вивчення термінів на рівні лексико-семантичної парадигматики є паронімія. До 60-х років ХХ ст. траплялися лише окремі наукові праці, які торкалися питань лексичної паронімії, але останнім часом у лінгвістиці почали приділяти увагу спеціальному дослідженню цього явища. На нові підходи до розв'язання питання паронімічних відношень натрапляємо в працях Л.О. Введенської, О.В. Вишнякової, Д.Г. Гринчишина, А.А. Євграфова, М.П. Колесникова, А.П. Критенка, І.А. Кузнецова, М.С. Панюшева, Л.М. Пелепейченко, О. А. Сербенської та ін. У сучасному мовознавстві пароніми були об'єктом уваги В.С. Ващенка [1], О.В. Вишнякової [4]. Лінгвісти прагнуть осмислити явище паронімії в системі лексики, показати пароніми у зв'язках з іншими мовними явищами, виявити властиві паронімам ознаки.

Потреба досліджень паронімії пояснюється тим, що мовці часто ототожнюють значення паронімічних лексем, не можуть зробити правильний вибір потрібного пароніма зі словесного ряду, оскільки не розрізнюють пароніми. За недостатньої уваги до паронімії деякі пари слів стають причинами постійних мовних помилок.

Учені вважають паронімію «явищем системним у тому розумінні, що воно реалізується на певному відрізку існування мови» і є «об'єктивним наслідком мовної еволюції, одним з кіл, що утворюють лексику» [3, с. 62], а пароніми розглядають як слова, утворені від одного й того самого кореня за допомогою різних афіксів і вживані в лексичній системі мови з різними значеннями [8, с. 156], наприклад: дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця», ділянка 1) «окрема частина земельної площі, використовувана з якоюсь метою, виокремлена за якою-небудь ознакою»; 2) «галузь, сфера якої-небудь діяльності»; 3) «в обчислювальній техніці - неперервна частина простору пам'яті, відведеного програмі або даним». Проте сучасний стан дослідження паронімії переконує, що навіть у самому розумінні відповідного поняття, у визначенні складу слів, які можна назвати паронімами, виявляються суттєві розбіжності. Зокрема, досить поширеним є розуміння паронімів як слів, що мають лише звукову подібність (морфемна будова при цьому до уваги не береться).

Говорячи про паронімічні одиниці у загальновживаній і термінологічній лексиці, мовознавці, наприклад О.В. Вишнякова, вказують, що такі одиниці утворюють паронімічні пари, проте дослідження цього мовного явища на матеріалі термінології землеустрою та кадастру доводить, що пароніми можуть утворювати подібно до синонімів паронімічні ряди, які складаються з двох і більше членів: термінальний (лат. terminalis < terminus - межа, край) - «кінцевий» [9, с. 669]; термічний (грец. thermos - теплий) - «тепловий, той, що належить до тепла, температури» [9, с. 669]; терміновий - 1) «який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний» [7: Х, с. 88], 2) «обмежений певним терміном»; термальний - (грец. terme - жар, тепло) - «пов'язаний з високою температурою» [9, с. 668]. Але, на відміну від синонімічних одиниць, компоненти кожного лексичного ряду паронімів співвідносяться між собою як паралельні одиниці, які відрізняються як за формою, так і за змістом. Іншими словами, визначальною особливістю паронімічного ряду є те, що «належні до його складу одиниці вступають у відповідне відношення насамперед на основі структурної подібності, яка, однак, не призводить до повного або часткового збігу лексичних значень» [8, с. 156].

Крім цього, говорячи про паронімію як мовне явище, варто відзначити, що вона простежується в двох аспектах: лексичному та синтаксичному. Для обох аспектів характерною є увага до співзвучності між одиницями (компонентами) і різкої, що доходить до контрарності, диференційованості значень. Термін пароніми дехто поширює навіть на слова, в яких весь звуковий склад спільний, але розрізняються вони між собою наголосом. За такого розуміння паронімії вона втрачає межі з непаронімічною лексикою, зокрема з омографами [6].

Кожний з компонентів паронімічного ряду має функціональну самостійність, може мати свої синоніми та антоніми, а тому в мовленні не може бути замінений іншим компонентом. У разі, коли відбувається (найчастіше помилково) взаємозаміна паронімів, вираз співвідноситься з іншою денотативною ситуацією.

Причина виникнення паронімів криється в чисто психологічному факторі - конфліктній взаємодії мовних механізмів, яка виявляється у відхиленні від норм під впливом перенесення ознак одного явища на інше при нейтралізації їхніх диференціювальних ознак. Тому потенційна можливість паронімії завжди була закладена в мові. О.В. Вишнякова говорить