інших мовах спричинює виникнення помилок. Найсприйнятливішими до інтерференції, як вважають дослідники, є пароніми, в яких розмита (у мові-джерелі) межа валентності. Нерідко парі лексичних паронімів української мови відповідає лише одне слово в іншій мові: так, у російській мові лексема степень багатозначна. Її семантика об'єднує значення українських слів степінь - «добуток декількох однакових співмножників» [7: ІХ, с. 686] та ступінь - 1) «порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь»; 2) «посада, ранг, звання, чин» [7: ІХ, с. 806]. Люди, які досить довго перебували в російськомовному оточенні і недостатньо добре володіють українською мовою, змішують у своєму мовленні ці слова: вживають степінь розораності замість ступінь розораності. Аналогічною є ситуація з вживанням слів обсяг та об'єм, єдиним російським відповідником яких є слово объем. Одиниці цієї паронімічної пари іноді не розрізняють, що призводить до плутанини: об'єм робіт замість обсяг робіт. Оскільки об'єм - 1) «величина чого- небудь, вимірювана в кубічних одиницях» [7: V, с. 496], її слід уживати в сполученнях на зразок об'єм водосховища, об 'єм водоносного горизонту. Оскільки обсяг - 1) «розмір, величина чого-небудь»; 2) «межі, коло чого-небудь» [7: V, с. 588-589], цю лексему доцільно вживати в словосполученнях на зразок обсяг протиерозійних заходів; обсяг ґрунтових вишукувань; обсяг завдань, що постають перед землевпорядниками. На наш погляд, такі пароніми є найнебезпечнішими, а їх розрізнення і правильне вживання, без сумніву, сприятиме точному розумінню суті явищ і, відповідно, унормуванню терміносистеми землеустрою та кадастру. Крім цього, на інтерференцію спільнокореневих паронімів впливає нерозрізнення носіями мови-реципієнта іншомовних префіксів, як у словах опозиція - диспозиція.
Для того, щоб уникати невластивого слову вживання, необхідно: 1) знати лексичне значення кожного з паронімів, його стилістичну забарвленість; 2) визначити сферу вживання в мовленні (слід окреслити множину контекстів, ситуацій, у яких цей паронім може бути використаний).
Подальше дослідження паронімії має велике значення з метою виявлення основних типів паронімії, причин семантичної інтерференції паронімів, створення теоретичної основи для розроблення науково обґрунтованих методів і прийомів подолання інтерферентних порушень у мовленні.
ЛІТЕРАТУРА
Ващенко В.С. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів: Посібник для студентів-філологів. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1979. - 124 с.
Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови / Укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.
Вишнякова О.В. Паронимия как языковое явление // Вопросы языкознания. - № 2. - 1981. - С. 53-62.
Вишнякова О.В. Паронимы в русском языке. - М.: Высш. шк., 1974. - 189 с.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища шк., 1972. - 402 с.
Критенко А.П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в Українсько-російському словнику. - Лексикографічний бюлетень. - 1963. - Вип. 9. - С. 13-30.
Словник української мови : В 11 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства. За ред. І.К. Білодіда. - К.: Наук. думка, 1970-1980.
Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П. Грищенка. - 3-тє вид., допов. - К.: Вища шк., 2002. - 439 с.
Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень / Укл.: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. - К.: Довіра, 2006. - 789 с.