УДК 811.161.2'373

Тулузакова О. Г.

ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО ВАРІАНТА У ТВОРАХ СУЧАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ

У статті проаналізовано процеси адаптації, пасивізації та актуалізації прийменників та сполучників, які постали на теренах західноукраїнської мовно- літературної практики. Особливу увагу приділено галичанізмам, що були вилучені з активного фонду за радянського часу. Матеріалом для дослідження були прозові твори Ю. Андруховича, Ю. Винничука та Ю. Іздрика.

Ключові слова: актуалізація, пасивний словник, галичанізм, прийменник, сполучник, мовна політика, ремаркування.

В статье проанализированы процессы адаптации, пассивизации и актуализации предлогов и союзов, которые возникли на основании западно-украинской лингво- литературной практики. Особенное внимание уделяется галичанизмам, которые были исключены из активного фонда в советское время. Материалом для исследования были прозаические произведения Ю. Андруховича, Ю. Винничука и Ю. Издрика.

Ключевые слова: актуализация, пассивный словарь, галичанизм, предлог, союз, языковая политика, ремаркирование.

In the article the adaptation, passivization, actualization of Ukrainian prepositions and conjunctions has been analyzed. The big attention is paid to the halychanizms that were in the passive vocabulary of the the Soviet Union period. The material of the research is the prose by Yuriy Andrukhovich, Yuriy Vinnichuk and Yuriy Isdryk.

Key words: actualization, passive vocabulary, halychanizm, preposition, conjunction, language policy, notations.

З утвердженням незалежності України дослідники все частіше звертають свою увагу до тем, яких оминали за часів Радянського Союзу. Однією з таких була тема вживання західноукраїнського варіанта літературної мови взагалі й галичанізмів зокрема.

Так Л. Ткач ґрунтовно дослідила формування лексичного складу літературної мови на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. [20; 21; 22]. Аспекти становлення західноукраїнського мовно- літературного варіанта розглядають Л. Масенко [11], С. Караванський [6; 7], І. Матвіяс [12]. Лексиці західноукраїнського варіанта приділяють увагу О. Стишов [18], С. Караванський [7], Л. Струганець [19].

Українські мовознавці за радянського режиму переважно або не вживали терміна галичанізм у своїх студіях, або надавали йому негативної конотації. Ґрунтовний аналіз процесів становлення лексичного складу на західноукраїнських теренах подавали лише поодинокі дослідники, зокрема О.Г. Муромцева [14] та М.А. Жовтобрюх [4].

Зовсім іншою була ситуація для дослідників з діаспори. Проблема формування західноукраїнського варіанта літературної мови, зародження і функціонування галичанізмів була забороненою тільки на підрадянській Україні. Галичанізми були об'єктом ґрунтовного дослідження Ю. Шевельова [23]. Учений зазначав, що «питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала, що ця літературна мова, власне, сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи, і, отже, традиційне підручникове твердження про її полтавсько-київську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії, то принаймні додатку: з великим галицьким нашаруванням» [23, с. 116].

Ю. Шевельов аналізує галичанізми на всіх мовних рівнях. На синтаксичному рівні дослідник виокремлює службові частини мови, які або функціонували у літературній мові поруч з відповідними східноукраїнськими елементами, або повністю адаптувалися до літературної мови.

Метою нашої розвідки було простежити функціонування цих частин мови на сучасному етапі, з'ясувати, чи зазнали прийменники та сполучники західноукраїнського мовно-літературного варіанта подальшої адаптації, пасивізації або актуалізації. Галичанізми було розглянуто на матеріалі текстів сучасних авторів, об' єднаних у літературне угруповання «Станіславський феномен».

У цьому дослідженні ми обмежилися аналізом мови романів Ю. Андруховича «Перверзія», «Московіада», «Дванадцять обручів», «Таємниця», Ю. Винничука «Мальва Ланда», «Весняні ігри в осінніх садах» та Ю. Іздрика «Воццек».

Щодо службових частин мови галицького походження Ю. Шевельов виокремлює прийменники та сполучники. Дослідник поділяє прийменники на такі, що цілком адаптувалися до літературної мови, й такі, що мали у літературній мові відповідник східноукраїнського мовно-літературного варіанта.

До першої групи Ю. Шевельов зараховує такі прийменники:

«Конструкції на означення годин з прийменником о і назвою самої години в прикметниковій (порядково-числівниковій) формі в місцевому відмінку: Кожен з нас о тій хвилині так подумав (А. Малишко). У старих письменників з Великої України ця конструкція була неможлива хоч би через те, що саму годину вони позначали не порядковим, а кількісним числівником (Було ще тільки десять годин - Б. Грінченко, «На розпутті»)» [23, с. 139].

Ті самі значення щодо прийменника спостерігаємо і в сучасних художніх творах.

Я так само не розповів йому про станційну будівлю в Кисаку і як там було зимно, посередині жовтня, о сьомій ранку, в очікуванні наступного уіака - до Пряшева [Таємн., с. 364].

Віконце відчиняється двічі на добу - о сьомій п'ятнадцять вечора та четвертій нуль три ранку, коли, побрязкуючи либонь так само ще габсбурзько-грабалівськими ключами, з хати на сусідній горі спускається мала сухорлява жіночка в хустині і - на цю пору року - гумаках [12 обр., с. 27].

Приблизно о пів на восьму ранку Артур Пепа вкотре здригнувся з напівсонного напівжевріння, щокою і скронею відлипаючи від брудної вагонної шиби [12 обр., с. 75].

Того дня, - пише Курдидик, - було як ніколи понуро і сіро, смеркатися почало вже о третій пополудні [12 обр., с. 114].

«Конструкції на означення підстави з прийменником за з орудним відмінком іменника: За його знаком кілька кулеметів почало стріляти (Ю. Яновський); За Артемовим розрахунком тікати мали з рову (А. Головко). Східноукраїнські говірки мають у цій функції переважно по + місцевий відмінок» [23, с. 139].

Аналізовані тексти фіксують лише прийменник за.

То було цілком