дивне відчуття: існує якийсь підвал, якась художня майстерня на Валах, у ній час до часу збирається кілька мало кому відомих типів, щиро кажучи, не надто респектабельних, а радше аутсайдерів і фантазерів, один з них поет-бубабіст, інший перекладає Шульца, ще хтось борсається в якійсь аспірантурі, такий собі клуб за інтересами... [Таємн., с. 301].
Про те, як вони розпізнають своїх за таємними знаками і виживають [Таємн., с. 422].
Якісь офіційні пані й панове щоразу відкривали ці дійства спічами про нову велику європейську країну Україну, якісь у міру сексапільні дівчатка ніби за чиїмось режисерським помахом одалісково закрутилися навколо популярного віденського фотографа, принагідно-випадково отираючись об нього напруженими сідницями [12 обр., с. 14].
3. «Конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш- менш довгої тривалості (Серце ще і ще, як за юности палкої, буде битись гаряче - В. Сосюра), хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника, яка рішуче переважає в східньоукраїнських говірках. Конструкцію з прийменником за з родовим відмінком іменника не можна вважати за первісногалицьку, її знають і клясики з Великої України, але в той час, як у говірках Східньої і Центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при, з місцевим відмінком іменника, Галичина тримається її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього звороту в літературній мові» [23, с. 139-140].
У сучасних текстах наявний саме прийменник за.
Якщо ж ви все-таки потрапите на територію цієї країни, колишньої радянської республіки, то пам 'ятайте про надзвичайну обачність: усі види злочинності, в тому числі грабунки, обкрадання автомобілів і навіть викрадення людей, набули в них за останні роки небувалих розмірів [12 обр., с. 23].
Затримку з налагодженням стосунків ліквідує поява чорношкірого водія, і все товариство, тим самим ланцюжком, по одному, у тій самій послідовності, рушає за ним через почекальню на пристанційну площу, де починає безладно і схвильовано, дурнувато штовхаючись і наступаючи одне одному на п'яти, пакуватись у замалим не броньований джипоїд, на якому за час нашої відсутності з 'явився щит із написом «Благодійна Програма ГЕРОЇ БІЗНЕСУ - ГЕРОЯМ КУЛЬТУРИ», хоч вони його й не бачать у темряві, але для нас це важливо, оскільки ми знаходимо підтвердження тому, що вони таки герої й це таки прихід [12 обр., с. 29].
До другої групи прийменників, де західно - український і східноукраїнський варіанти співіснують поруч, Ю. Шевельов зараховує такі:
1. «Конструкції з прийменником за з знахідним відмінком іменника на означення проміжка часу, після якого щось відбувається: За кілька хвилин ми проминули останні приміські хатки (Ю. Смолич), За мить таким ура здвигнулось поле (П. Тичина). Паралельно вживається з тим же значенням конструкція з прийменником через з знахідним відмінком іменника, що походить із східноукраїнських говірок» [23, с. 140].
У сучасних авторів спостерігаємо ті самі значення щодо прийменника за.
Повернувшись до Відня на початку літа, Карл-Йозеф Цумбруннен привіз дерев 'яного лакованого орла, пару косівських ліжників (один для своєї дівчини) і пачку сигарет «Ватра». Карл-Йозеф не курив, але вряди-годи частував «Ватрою» когось із екстремально налаштованих гостей - таким чином, за декілька років після того першого повернення пачка спорожніла заледве наполовину [12 обр., с. 10].
Але щоразу, як тільки його кликала сусідка, чи то помогти пересунути канапу, чи зняти штори, чи розрубати кістку на росіл, як за лічені хвилини з'являлася й матуся зі своїми безцінними порадами і не вступалася доти, доки разом вони не поверталися назад [МЛ, с. 14].
«Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника на означення часу, що наступає тоді, коли закінчується час, позначений іменником, що стоїть у місцевому відмінку: По днях тривог думок політ (М. Рильський). Конструкція ця не чужа і східноукраїнським говіркам, але поза кількома більш-менш сталими зворотами (По вечері опинився Харпак вже надворі - І. Манжура), її частіше заступає інша: прийменник після + родовий відмінок іменника [23, с. 140].
Сучасні твори фіксують такі самі значення прийменника по.
Загалом фестивальна епоха завершується серпнем 91-го - другою «Червоною рутою» і всім, що сталося по тому [Таємн., с. 321].
А коли радянська влада по війні все це знаціоналізувала, то дім поділили ще на три родини, і моїй бабці залишилося дві кімнати з колишніх восьми [Таємн., с. 34].
По закінченні ми, оточені десятком рідних і близьких, набилися до майстерні Жигунової жжінки Наталки, звідкись ми мали цілі декалітри коньяку і - що ти думаєш ми там робили? [Таємн., с. 267].
Може, ти й правду кажеш, старий, - мовив ти по короткій печальній мовчанці [Моск., с. 133].
Вмираєш щоразу в обстрижених нігтях, у струшеній лупі, у вичесаному волоссі. Чого тобі ще? Залишаєш по собі купи екскрементів, потоки сечі і поту - все воно мертве [Воццек, с. 66].
Хочете, я розповім вам коротко сюжет своєї повісті? - заговорив по хвилі Хомський, витираючи губи серветкою [Рекр., с. 15].
«Можлива в літературній мові, але рідка конструкція на означення призначення з прийменником до з родовим відмінком іменника: «Високо, майже не до пострілу, летить у потемнілій синяві самотній крижень» (М. Рильський). Далеко звичайніша в цій функції конструкція східньоукраїнського походження: прийменник