УДК 81'376.46.06:332.3

Тур О.М.

СЕМАНТИЧНЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЛЕКСЕМ ЯК ОДИН ЗІ СПОСОБІВ ТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕРМІНІВ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА КАДАСТРУ

У статті розглядається проблема семантичного переосмислення лексем як одного зі способів творення сучасних термінів землеустрою та кадастру. Автор аналізує причини семантичної деривації, шляхи пристосування загальновживаних слів для виконання термінологічних функцій, а також ілюструє механізм переходу загальновживаних слів до розряду одиниць терміносистеми землевпорядкування. Досліджено, що джерелами утворення вторинних найменувань у терміносистемі землеустрою та кадастру можуть виступати термінологічні одиниці інших галузей знань: економіки, метеорології, геометрії, соціології.

Ключові слова: лексика, лексема, термін, термінологія, семантична деривація.

В статье рассматривается проблема семантического переосмысления лексем как один из способов создания современных терминов землеустройства и кадастра. Автор анализирует причины семантической деривации, пути приспособления общеупотребительных слов для исполнения терминологических функций, а также иллюстрирует механизм перехода общеобразовательных слов в разряд единиц терминосистемы землеустройства.

Ключевые слова: лексика, лексема, термин, терминология, семантическая деривация.

The article deals with the problem of semantic reinterpretation of lexemes as one of formation methods of modern terms. The author analyses the conditions of semantic derivation, the ways of accommodation the words in general use for terminological function, and also illustrates the mechanism of transition of words in general use to the range of units in organization of the land term system. It has been studied that the sources of repeated denomination formation in organization of the use of land and cadastre term system may be terminological units of other fields of knowledge: economics, meteorology, geometry, sociology.

Keywords: vocabulary, lexeme, term, terminology, semantic derivation.

Початок ХХІ ст. характеризується як період інтенсивного розвитку науки, техніки, суспільно- політичного життя країни, що спричинив якісне і кількісне оновлення існуючих та утворення нових терміносистем. Сучасні мовознавці визначають динаміку мови однією з найістотніших її ознак. У той же час «активна розбудова спеціальних відділів сучасного українського лексикону виявила численні ланки, що потребують настійної уваги мовознавців і пов'язані з необхідністю створення нових або з істотним коригуванням уже наявних найменувань...» [12, с. 97]. У таких умовах надзвичайного значення набувають теоретичний та практичний аспекти унормувальної та кодифікаційної роботи в галузі термінознавства, дослідження тих виявів динаміки в термінолексиці, які відбивають ступінь її розвитку. Унормування, систематизація й кодифікація термінології земелеустрою та кадастру як складової частини української наукової термінології нерозривно пов'язані з виявленням тих словотвірних засобів і способів, які використовуються для творення термінів досліджуваної галузі знань, а також установленням тенденцій деривації на сучасному етапі.

У термінології продуктивними виступають ті самі способи словотвору, що й у загальнолітературній мові, але «використовуючи загальномовні засоби словотворення, термінологічне словотворення на відміну від загально- мовного виявляє деякі специфічні особливості, пов' язані насамперед з самою специфікою терміна як лексичної одиниці спеціальної сфери вживання» [20, с. 130]. Як зазначає Л.О. Симо- ненко, термінологія порівняно з неспеціалі- зованою лексикою самостійна в основних лінгвістичних характеристиках і тенденціях розвитку: у ній максимально спеціалізовані та відрегульовані словотворчі морфеми і моделі. Вони можуть бути взяті з арсеналу загальнолітературного словотворення, з інтернаціонального фонду, створюватися штучно [13, с. 18].

Термінологи виділяють такі основні способи творення сучасних термінів: 1) використання наявних у мові елементів з їх семантичним довантаженням; 2) створення нових термінів на основі національних словотвірних ресурсів мови; 3) асиміляція дериватів, утворених на іншому національному ґрунті (інтернаціональній термінології) [17, с. 109].

Серед неморфологічних способів творення лексичних одиниць терміносистеми землеустрою та кадастру виділяється лексико-семантичний, який має для мови науки особливе значення, оскільки за його допомогою задовольняються зростаючі потреби в нових термінах шляхом семантичного переосмислення існуючих у мові слів [7, с. 98]. Справді, немає потреби щоразу створювати абсолютно нове слово там, де можна використати наявні мовні засоби. У зв'язку з цим мовознавці вказують: «Незважаючи на всю різноманітність прийомів, які використовують під час створення нових термінів, найбільш важливою внутрішньомовною закономірністю є дуже давня традиція створювати нові терміни на основі слів, що є в загальнолітературній мові» [13, с. 48]. Причинами семантичного розвитку слів, як зазначає О.А. Стишов, є «логічні й психологічні чинники (особливості асоціативного мислення, своєрідність ментальності кожного етносу, вплив індивідуально-авторського світосприймання, мислення й мовотворчості на загальновживану мову та ін.), а також фактори соціально-історичного характеру (зростання актуальності, суспільної вартості певних реалій і понять в окремі періоди розвитку соціуму й відповідне виявлення цієї актуалізації в тематичних групах лексики тощо» [22, с. 13]. У цьому мовному явищі, на його думку, перетинаються фактори екстралінгвальної (технічний прогрес породжує нові поняття) і внутрішньомовної дійсності (потреби в номінативних ресурсах забезпечують використання у функції термінів слова загального вжитку). Механізм «називання новим іменем предмета вже названого» [10, с. 50], тобто повторне «використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції» називають також вторинною номінацією [23, с. 129]. Відповідно до співвідношення ознак спеціального та загальновживаного значень, виділяються такі різновиди лексико-семантич- ного способу: спеціалізація значення загальновживаного слова (термінологізація), використання термінів однієї галузі знань для позначення понять іншої (ретермінологізація), перенесення значення за подібністю (метафоризація), перенесення значення за суміжністю (метонімізація).

Відомо, що будь-яка наука починається з результатів, добутих мисленням і мовою народу, і в подальшому своєму розвитку