виконують тотожні семантико- граматичні функції й складають сурядне словосполучення» [12, с. 241-242]. Уже в цьому визначенні віддзеркалено синтез формально- граматичного (тотожність синтаксичної позиції), семантико-синтаксичного (тотожність функції і номінація кількох суб'єктів, об'єктів тощо) підходів у кваліфікації однорідності. Одна й та ж синтаксична роль однорідних членів речення найчастіше зумовлює тотожність їхнього граматичного вираження - «вживання в однакових граматичних формах» [Там само, с. 241-242], але О.С. Скобликова виходить за межі власної дефініції, акцентуючи, що ця особливість «не постає обов'язковою: чим більше різних способів допускається при вираженні певного члена речення, тим ймовірніша можливість різного граматичного оформлення відповідних однорідних членів» [Там само, с. 242]. Тим самим лінгвіст виходить за межі однорідності в чітко регламентованому окресленні й намагається з'ясувати проблему однорідності на рівні ряду, хоча саме поняття ряду не використано.
При врахуванні багатоаспектності реченнєвої структури (формально-граматичний, семантико- синтаксичний, власне семантичний, комунікативний рівні (див. праці І.Р. Вихованця, А.М. Мухіна, Г.О. Золотової, А.П. Загнітка, М.В. Всеволодової, К.Г. Городенської та ін.), чітко простежується корелятивність сурядності з напрямами реалізації синтаксичних зв'язків та їхніх формальних виявів, однорідності - із закономірностями формально - граматичної будови речення, ряду - з тенденціями побудови синтаксичних конструкцій, специфіки їх семантико-синтаксичної організації (семантико- синтаксичний критерій), з посіданням спільної комунікативної значущості (комунікативний аспект) та з підпорядкуванням єдиній семантиці - у широкому розумінні (власне семантичний аспект). Тому цілком логічним постає висновок про те, що поняття ряду значно ємніше від понять однорідності та сурядності. Водночас слід наголосити, що перетинаються ці категорії тільки в одному з виявів ряду - типових реалізаціях синтаксичних позицій та однаковій їхній семантичній репрезентації, що засвідчує наявність між ними площини рівнорядних диференційних ознак. В усіх інших випадках (неоднорідні члени речення, але такі, що зорганізовані сурядним зв' язком, пояснювальні, уточнювальні конструкції) синтаксичний ряд не корелює й не може корелювати, якщо враховувати увесь комплекс його диференційних ознак, з поняттям однорідності. Останнє постає силовим полем площини нерівнорядних диференційних ознак однорідності й ряду.
Незважаючи на те, що проблемі сурядних сполучень слів (що по-різному називалися й часто розглядалися в різних аспектах) у лінгвістичній літературі приділялася значна увага, вона й сьогодні потребує глибокого й ретельного аналізу, оскільки залишається дискусійним питанням про обсяги сурядних сполучників та діапазон їх категорійної семантики, співвідношення із формами сурядного зв'язку і под.
ЛІТЕРАТУРА
Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. - М.: Учпедгиз, 1959. - 624 с.
Греч Н.И. Практическая русская грамматика. - СПб., 1834. - 406 с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 662 с.
Кулик Б.М. Курс сучасної української мови: Синтаксис. - 2-е вид., переробл. і доповн. - К.: Радянська школа, 1965. - 283 с.
Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис / За ред. Л. А. Булаховського. - К.: Радянська школа, 1951. - Т. 2. - 408 с.
Майданський М.Н. Стягнене речення, або речення з однорідними членами. Загальний огляд // Мовознавство, 1947. - Т. ІУ-У. - С. 174-190.
Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського речення. - К.: Наук. думка, 1966. - 324 с.
Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. - СПб., 1912. - 357 с.
Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. - 7-е изд. - М.: Учпедгиз, 1956. - 512 с.
Прияткина А.Ф. Русский язык: Синтаксис осложненного предложения: Учеб. пособие для филол. спец. вузов. - М.: Высшая школа, 1990. - 176 с.
Русская грамматика / Под ред. Н.Ю. Шведовой. В 2 т. - Т. 2: Синтаксис. - М.: Наука, 1980. - 710 с.
Скобликова Е.С. Очерки по теории словосочетания и предложения. - Куйбышев: Изд-во Сарат. ун-та, 1997. - 140 с.
Современный русский язык: Синтаксис / Под ред. Д.З. Розенталя. - 3-е изд., испр. - М.: Высшая школа, 1979. - Ч. 2. - 256 с.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. акад. АН УРСР І.К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1972. - 515 с.
Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. - 2-е изд. - Л.: Учпедгиз, 1941. - 620 с.