УДК 811.161.2'367

Попова І.С.

СТРУКТУРНІ МОДЕЛІ ТЕКСТУ ЯК СИНТАКСИЧНОЇ ОДИНИЦІ

У запропонованій статті здійснюється спроба побудувати моделі тексту як синтаксичної одиниці з огляду на те, що потреба в такого типу метамові настільки ж актуальна, як і моделювання синтаксичної структури словосполучення й речення.

Ключові слова: синтаксис, структурна модель тексту, мовна модель, одиниці мови.

В предлагаемой статье осуществляется попытка построить модели текста как синтаксической единицы ввиду того, что необходимость в такого типа языке настолько же актуальна, как и моделирование синтаксической структуры словосочетания и предложения.

Ключевые слова: синтаксис, структурная модель текста, языковая модель, единицы языка.

In this paper an attempt is made to build the patterns of the text as a syntactical unit taking into account the fact that the necessity in such type of metalanguage is topical as well as the modelling of syntactical structure of word combination and sentence.

Key words: syntax, structural text pattern, language pattern, language units.

Моделювання вже давно ввійшло до арсеналу методів лінгвістичного аналізу і стало особливо значущим для вивчення й опису синтаксичного рівня структури мови з його великим і практично нічим не обмеженим потенціалом. Вдало побудована модель синтаксичної одиниці дає, як відомо, можливість не тільки чітко маніфестувати матеріальну субстанцію цієї одиниці, але й збагнути категоріальну суть відповідного синтаксичного явища. Цілком закономірна у зв'язку з цим постійна увага лінгвістів до різного типу моделей і структурних схем основних синтаксичних одиниць, до моделей найперше словосполучень [10] і, звичайно ж, речення [1; 6; 9]. Однак, разом із словосполученням і реченням, в українському синтаксисі фіксуються й більш складні синтаксичні утворення, які І.К. Білодід називав великими синтаксичними сполуками [3] і які в сучасних граматиках української мови кваліфікуються як надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле [13, с. 359], та текст [13, с. 627-628]. І якщо спроби побудувати модель складного синтаксичного цілого здійснювалися й здійснювалися навіть із настановою на текст [4], то структурних моделей власне тексту, наскільки нам відомо, лінгвісти ще не побудували, хоча потреба в такого типу метамові, мабуть, настільки ж актуальна, як і моделювання синтаксичної структури словосполучення й речення. Пропонована стаття й покликана хоча б якоюсь мірою заповнити наявну в указаному плані прогалину.

Не будемо зупинятися на загальній проблематиці лінгвістичного моделювання, оскільки вона достатньо повно висвітлена в спеціальних працях як теоретичного, так і практичного характеру [5; 8; 11]. Залишимо поза увагою все, що стосується дискусії про сутність тексту [12], відзначивши, однак, що текст ми тут розглядаємо як одну з основних синтаксичних одиниць [10, с. 7] і визначаємо його так: текст - це будь-яке комунікативно значуще, формально й змістовно завершене мовленнєве утворення, побудоване з певною прагматичною настановою.

Текст у такому тлумаченні повинен мати своє матеріальне вираження й, отже, може бути змодельований і представлений тією чи тією структурною схемою.

У системі синтаксичних одиниць текст слід розмістити, мабуть, на тому ж рівні, що і складне синтаксичне ціле, однак структурні параметри тексту, на відміну від цих параметрів надфразної єдності, детерміновані не настільки чітко. І якщо надфразна єдність - це, як мінімум, два речення, певним чином пов'язаних між собою, тобто конструктивне об' єднання самостійних і цілком конкретних синтаксичних утворень, то текст як синтаксична одиниця в структурному плані однозначно визначений бути не може. Його безпосередніми складниками чи навіть єдиним його складником може виявитися будь-яке мовленнєве явище, практично будь-яка одиниця мови. Формально текст не співвідноситься навіть із тим, що І.К. Білодід [3] кваліфікує як велику синтаксичну сполуку, оскільки його обсяг може бути обмежений і одним реченням, й одним словосполученням чи словоз'єднанням, і одним словом чи квазісловом, аж до окремого символа, яким може виявитися, скажімо, одна літера типу М біля станції метро чи Р у місцях паркування автомобілів.

В окремому випадку, хоча й досить часто, текст, звичайно, може повністю збігатися з надфразною єдністю, якщо остання є закінченим твором чи змістовно виділеним його фрагментом. Тоді відношення і зв'язки між його компонентами входять у відповідні аналітичні вирази в тому чи тому їх метамовному поданні. Однак - і це досить суттєво - указані зв'язки і відношення в такій ситуації є параметрами моделі не тексту, а іншої синтаксичної одиниці, яка його утворює, а саме надфразної єдності. І надфразних єдностей, причому з найрізноманітнішими типами зв'язків між їх компонентами, в одному тексті може бути скільки завгодно. При цьому тільки самі ці єдності будуть безпосередньо складниками відповідного тексту, подібно до того, як безпосередньо складниками будь-якого складного синтаксичного цілого є речення, які його утворюють, а не члени цих речень (підмет, присудок, означення й под.), і як безпосередньо складниками складного речення є його частини, а не їх конструктивні елементи - слова й словосполучення із своїм конкретним у межах даної предикативної зони функціональним маркуванням.

Вважаємо, у зв'язку з викладеними міркуваннями, що структурна модель тексту може являти собою його образ як деякої множини, яка задається зазначенням елементів, що утворюють цю множину, з указаними їх властивостями, якими, зрозуміло, є певні лінгвістичні характеристики цих елементів, перш за все, як синтаксичних одиниць. І якщо, зокрема, текст сучасною українською мовою може