в принципі являти собою будь-яку мовну чи мовленнєву одиницю - від однієї окремої графеми, яка, як правило, кваліфікується як слово, до складного синтаксичного цілого, а може виявитися й будь-якою послідовністю такого типу конструктивних утворень, то і як модель українського тексту може бути, мабуть, зафіксований образ відповідної мовної чи мовленнєвої одиниці, а там, де в цьому виникне потреба, і деяка послідовність таких образів. При цьому в процедуру моделювання тексту легко вводиться апарат і символіка теорії множин, яка пов'язана із завданням і символічним зображенням множини, коли загалом ця множина задається переліком її складників у фігурних дужках:
М = {а, в, с, ...
В окремих же випадках ми маємо три аналітичних вирази:
М = {а} - множина, що складається з одного елемента;
М = {а, в, с, - множина, що складається з кінцевого числа елементів;
М = {а, в, с, d, ...} - нескінченна множина [7, с. 307]. Стосовно тексту як множинності елементів, які є його безпосередньо складниками, ми використовуємо іншу символіку, символіку власне лінгвістичну і, звичайно ж, цілком конкретну. Так, позначивши текст великою латинською літерою Т, слово як образ тексту - буквою W, словосполучення, яке є текстом, - буквою С, речення, якщо воно закінчений мовленнєвий твір чи його фрагмент, - символом S і, нарешті, складне синтаксичне ціле знову ж як власне текст чи фрагмент тексту - символом L (все відповідно до англійських термінів Text, Word, Construction, Sentence й Larger - then - the sentence), ми зможемо, перш за все, побудувати чотири базових, як і при моделюванні інших синтаксичних одиниць [10, с. 79], моделі українського тексту, які складаються тільки з одного якогось із вказаних компонентів. Ці моделі матимуть такий вигляд:
T = {W}; T = {C}; T = {S}; T = {L}. Перші дві з цих моделей є образами, скажімо, різного типу текстів на вивісках (Аптека. Вихід. Висока напруга. Залізничні каси). Друга пара моделей, крім випадків спеціальної комунікації, пов'язаних, наприклад, із рекламою, анонсуванням, телефонним чи телеграфним зв'язком і под. (Міністерство охорони здоров 'я України попереджає, що надмірне вживання алкоголю шкідливе для вашого здоров 'я), досить часто співвідноситься з цілими художніми творами, особливо поетичного жанру, як це має місце, наприклад, у віршах М. Рильського «Пізні солов'ї»: Уже весна відсвяткувала Свої вишневі весілля, Уже до літнього причала Пливе запліднена земля, Вже колос виник на ячмені, Отож, здавалось би, пора Пісні покинути шалені, Як мудрість каже нам стара, Вже підростуть небавом діти, І їм наступної весни Самим співати і любити Серед ясної гущини, - Проте в сріблястім верболозі, Таємні спільники мої, Не підкоривши серця прозі, Співають пізні солов 'ї [2, с. 115]. Тому будь-яка з побудованих базових моделей тексту й лінгвістично значуща, і цілком адекватна. Будь-яка з них, як нам видається, легко інтерпретується.
Що стосується можливості внесення в ту чи ту модель тексту кількох елементів, які належать до однієї й тієї ж чи до різних синтаксичних одиниць, то тут є свої нюанси. І досить суттєві при цьому принаймні дві обставини. Перша стосується моделей {W} та {C} і пов'язана з тим, що текст, як це не видається, на перший погляд, і дивним, не може бути побудований із кількох слів чи кількох словосполучень. Слово й словосполучення можуть бути кваліфіковані як текст тільки тоді, коли вони повністю цей текст складають, не вимагаючи при цьому ніяких доповнень прагматичного характеру. В усіх інших випадках такого типу синтаксичні одиниці у складі тексту виявляються вже реченнями і як речення входять в інші моделі тексту. І ось два приклади.
У М. Шеремета є такі вірші: Зима. Метелиця. Засніжен Аж по самі віконця хат Глухий, провінціальний Ніжин... [2, с. 374]. А в циклі Миколи Бажана «Міцкевич в Одесі» ми читаємо: І сніг, і дощ...
Безлюддя й чужини розпачлива печать. Тверді тополі серед площ Обмерзлим віттям гостро деренчать [2, с. 257]. І немає, очевидно, сумнівів у тому, що в складі першого з наведених текстів як його компоненти ми виділимо не словоформи зима й метелиця, а речення Зима й Метелиця, які, будучи односкладними номінативними, тобто маючи характеристики, властиві саме реченню, і одночасно через ці характеристики (а не характеристики тексту!) матеріально виражені однією словоформою.
Аналогічна метамовна ситуація й у віршах М. Бажана, які починаються не словоз'єднанням і сніг, і дощ і наступним за ним словосполученням із стрижневим словом печать, а реченням, які побудовані з указаних конструкцій. І, отже, якщо в даному випадку говорити про структурні моделі наведених текстів як розгорнутих базових моделях, то потрібно фіксувати не аналітичні вирази типу W 8} та {С С 8}, а модель (8 8 8}, одну й ту ж без звертання до образів надфразних єдностей для обох текстових побудов. Дотримуючись викладених міркувань у моделі такого, скажімо, тексту М. Бажана, як
Ясна оселе! Ти благословляла, Ти кликала, ти сяла за Дніпром, Як бранка темної навали, Увінчана закровленим вінком [2, с. 246], потрібно фіксувати не словосполучення й речення, не два речення, одне з яких є вокативним, а всього лише одну синтаксичну одиницю - складне синтаксичне ціле,