УДК 811.161.2'367

Павлюк Т.П.

ПОРІВНЯННЯ ЯК КОГНІТИВНИЙ КОМПОНЕНТ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ

У статті розглянуто порівняльний зворот в аспекті когнітивної лінгвістики; виявлено лінгвоконцептологічну можливість порівняння будувати номінативне поле концепту, його когнітивні ознаки та моделювати структуру концепту.

Ключові слова: порівняльний зворот, концепт, когнітивна ознака, мовна картина світу, лінгвоконцептологічний аналіз.

В статье рассматривается сравнительный оборот в аспекте когнитивной лингвистики; определена лингвоконцептологическая возможность сравнения образовывать номинативное поле концепта, его когнитивные признаки и моделировать структуру концепта.

Ключевые слова: сравнительный оборот, концепт, когнитивный признак, языковая картина мира, лингвоконцептологический анализ.

In the article a comparative turn of speech is considered in the aspect of cognitive linguistics; it is exposed that comparison turn has lingvoconceptological possibility to build the nominative field of concept; the comparative turn cognitive signs and its possibility to design the structure of concept are characterized.

Key words: comparative turn, concept, cognitive sign, linguistic picture of the world, lingvoconceptological analysis.

Серед мовних одиниць, що виконують прагматичну функцію, порівняння посідають важливе місце. А. Сен-Сімон стверджував, що «вся робота людського розуму в кінцевому результаті зводиться до порівняння: сказати, наприклад, що якась річ хороша чи погана, означає, що вона краща чи гірша за іншу, з якою її порівнюють» [7, с. 132].

Дослідження порівнянь на тлі художнього твору є особливо перспективним, бо твір пов'язаний з культурою, історією народу, тобто з картиною світу. У художньому творі відображено внутрішню індивідуальну модель світу автора, яка детермінує окреме висловлювання крізь текст як ціле. Порівняння ж не тільки фіксує елементи моделі світу, а й дає змогу простежити процес їх формування.

Практична діяльність людини, сама дійсність знаходять відтворення в мисленні, тому зовнішня мовна форма (порівняльна конструкція) не є безпосереднім відображенням фізичного стану речей, а виступає лише формою, в якій проявляють себе закони мислення. Висловлення з наявною в ньому компаративною конструкцією становить собою специфічну модель думки, основною ланкою в якій є наявність асоціативних відношень [6, с. 15].

Такий опис вторинного семіозису мови, визначення його методики в плані встановлення парадигматичних і синтагматичних зв'язків мовних елементів є суттєво новим напрямом у лінгвістиці, який О.П. Барменкова позначає як лінгвістичну рефлексологію [1, с. 3]. Розвиток цього напрямку має вагоме наукове підґрунтя, пов'язане з працями Ю.М. Караулова, Ю.Д. Апресяна, О.С. Кубрякової та багатьох інших учених.

Метою дослідження є встановлення семантико - когнітивної здатності порівнянь формувати зміст концептів поетичного мовлення.

Порівняльні конструкції були предметом ретельного дослідження багатьох учених, зокрема М.І. Черемісіної, Н.А. Широкової, В.М.Огольцева, О.П. Барменкової, Л.І. М'яснянкіної, І.К. Кучеренка, Н.П. Шаповалової, Г.Я. Довженко, Л.В. Голоюх, Л.В. Прокопчук, М.С. Заоборної, С.М. Рошко, О. І. Марчук. Складність лінгвістичної природи порівнянь зумовила появу різних, часто суперечливих думок щодо її структури. Найбільший інтерес викликала проблема розмежування порівняльних зворотів і неповних підрядних речень порівняльної семантики (Н.А. Широкова, І.К. Кучеренко, М.С. Заоборна, Н.П. Шаповалові, С.М. Рошко). Так, найчастіше під порівняльним зворотом розуміють конструкцію «показник (як) + іменник у Н.в.», а під неповним підрядним реченням - структуру з пропущеним присудком, який легко відновлюється з головної частини, наприклад: По всіх містах їх діти стигнуть, / мов цитриновий сік у цитрі [4, с. 50].

Спираючись на засади семантичного синтаксису, поняття порівняння, порівняльний зворот розуміємо як мовну одиницю, що, за визначенням Л.В. Прокопчук, «дає змогу об'єднати різноструктурні побудови в межах простого і складного речення, інтеграційним параметром яких виступає компаративна семантика» [6, с. 12]. Таким чином, предметом нашого розгляду є різні граматичні прояви порівняння - від форм орудного відмінка, підрядного речення, конструкцій з формами ступенів порівняння прислівників і прикметників до описових порівняльних конструкцій і конструкцій, побудованих за принципом образної аналогії, - які ми об'єднали терміном порівняльний зворот.

Порівняльні звороти входять до системи понять, за допомогою якої носії мови сприймають (класифікують, інтерпретують) світ, і є складовою частиною мовної картини світу. Вивчення мовної картини світу - це шлях до кращого пізнання специфіки будь-якої мови, розуміння системи уявлень окремого народу, його самобутності та ментальності. На всіх етапах історичного розвитку як мови, так і самого народу мовна картина світу набуває нових видозмін, дослідження яких допоможе чіткіше та глибше поглянути на причини та особливості еволюції окремого соціуму.

Услід за Б.О. Серебренниковим вважаємо, що концептуальна картина світу ширша й багатша за мовну [8]. Оперуючи поняттям «образ світу», концептуальна картина використовує його на позначення нерозчленованої сукупності феноменів свідомості в їх відношенні до реального світу. Мовна модель світу - це спосіб відображення образу світу в мовних структурах, у нашому випадку в порівнянні.

Як концептуальна, так і мовна картина світу містить поняття концепту. За визначеннями багатьох дослідників, цей термін позначає змістовий бік мовного знаку, який знімає функціональну обмеженість традиційних значення та смислу і органічно поєднує логіко- психологічні та мовознавчі категорії [2, с. 5].

Концепти можуть бути вербалізовані не тільки лексемами, але й широким колом інших мовних одиниць. Концепт у процесі мисленнєвої діяльності повертається різними сторонами, актуалізуючи у процесі різні ознаки в їх сукупності; ці ознаки чи сукупності ознак концепту можуть і не мати стандартного мовного позначення в мовленні людини. Будь-який мовний знак представляє концепт у мові, у спілкуванні, при цьому він представляє концепт