На основі загальноприйнятої у сучасній лінгвістиці класифікації, в українській термінології гомеопатії виділено такі лексико-граматичні групи слів, об'єднані категорійним значенням, однаковими чи близькими формальними ознаками, спорідненою синтаксичною функцією та словотвірними особливостями: іменники (аутонозод, бальзам, бюкса, воронка, гранули, гомеопат, елюат, колба, метод, організм, препарат, саркод, сигнатура, сировина, розчин, реакція, рецептура тощо), дієслова (втирати, динамізувати, екстрагувати, згущувати, ідентифікувати, концентрувати, кристалізувати, маркувати, мацерувати, настоювати, насичувати, розтирати, струшувати, фасувати, фільтрувати та ін.). Прикметники та прислівники у досліджуваній лексиці функціонують як елементи складених термінів (біологічний годинник, бінарна номенклатура, гомеопатичний препарат, децимальна шкала розведень, екстрактивні речовини, екстемпоральний гомеопатиний препарат, захисні функції організму, лікарський засіб, сублінгвальний спосіб введення ліків, терапевтичний ефект, таутопатичні ліки, технологічний процес, фізіологічні функціїорганізму, фармакогностичний аналіз, хроматографічний метод, автоматично врегульована мікропіпетка, біологічно активні речовини, низько потенційовані засоби, високо потенційовані засоби тощо).

Через те, що переважною семантичною властивістю терміна є вираження науково- технічних понять про предмети, якості, дії, в термінології гомеопатії найчастотнішими є іменники. У досліджуваній терміносистемі іменники - найменування предметів, номінація дій, якостей чи відношень.

У термінологічній гомеопатичній лексиці функціонують іменники чоловічого роду (аерометр, антидот, анаболізм, генотип, діагноз, дозатор, комплексизм, комплексон, лізис, нозод, саркод та ін.), жіночого роду (алопатія, ампула, бюкса, бюретка, дієта, в 'язкість, камедь, кювета, тинктура, мензурка тощо) та середнього роду (лікознавство, плацебо, настоювання, розтирання, гранулювання та ін.). Більшість гомеопатичних термінів змінюється за числами (екстракт - екстракти, препарат - препарати, хвороба - хвороби, симптом - симптоми, розчин - розчини, інгредієнт - інгредієнти тощо), проте трапляються такі номени, що не мають числової парадигми (густина, лікознавство, плацебо, сировина, алкалоїди, ваги, водорості, гіркоти, ліки, ламелі, сапоніни, слизи, флафоноїди і под.).

У гомеопатичній галузі наявні іменники, що є термінами-однословами (антидот, гранула, драже, міазм, нозод, мікропіпетка, опис, парабіоз, прес, саркод тощо), та іменники, що входять у складені номінації (антидот гомеопатичний, антипсоричний засіб, гомеопатичний препарат, модальність позитивна, мікробіологічний статус, реєстрація гомеопатичних препаратів, метод мацерації, паказник заломлення, сантимальна шкала розведень, первинні гомеопатичні препарати, первинна реакція на прийом гомеопатичних ліків).

У термінології гомеопатії функціонують віддієслівні іменники (пакування пакувати, відстоювання відстоювати, розведення розводити, розріджування розріджувати, розтирання розтирати, спалювання спалювати, фільтрування фільтрувати тощо). В українській гомеопатичній термінології такі іменники використовують не тільки як самостійні терміни, а й як частини складених термінів: активність лікарського гомеопатичного засобу, випробування на чистоту, визначення маси соку в рослині, відновлення саморегуляції організму, видалення шроту, лікування сугестивне, сушка лікарської рослинної сировини та ін.

Для позначення дій та процесів у термінології гомеопатії функціонують дієслова. Термінами- дієсловами, на думку О. Мана, можна вважати одиниці, які однозначно називають поняття певної галузі науки, не викликаючи ніяких асоціаій з іншими шарами словникового складу. Терміном-дієсловом є одиниця, яка позначає процес, що відбувається у певній галузі [10]. У межах аналізованої термінології виявлено наявність таких термінів-дієслів: висушувати, декантувати, динамізувати, дозувати, елюювати, зіскоблювати, змішувати, збовтувати, згущувати, інгібірувати, настоювати, насичувати, потенціювати, пресувати, розводити, струшувати тощо.

Гомеопатична професійна галузь послуговується також термінами-прикметниками. Ми поділяємо думку В. Даниленко, яка термінами-прикметниками вважала одиниці, що поза конкретними сполученнями цих термінів з іншими термінами виражають певне поняття, мають певний зміст. Важливою ознакою термінів-прикметників є вільна сполучуваність обох компонентів словосполучення [3, с. 45], напр., гомеопатичні (речовини, препарати, ліки, фармацевтичні організації) і речовини (допоміжні, секреторні, супровідні, вихідні).

У досліджуваній термінології прикметники не використовують самостійно, а вживають тільки як елементи складених термінів: динамізовані засоби, екологічні чинники, екстемпоральні гомеопатичні препарати, етіологічні чинники, інгібірувальний потенціал, лікарський рослинний патогенез, лікарський гомеопатичний засіб, комплексний гомеопатичний препарат, конституціональні засоби, капілярно-люмінісцентний аналіз, клітинні препарати, модальний чинник, офіційні фармакологічні довідники тощо.

Окрему групу складених гомеопатичних термінів репрезентують терміни-епоніми, до складу яких як компоненти входять власні імена: ваги Мора-Вестфаля, закон Герінга, колба К'єльдаля, реактив Бушарда, реактив Вагнера, реактив Драгендорфа, реактив Зонненштейна, реактив Майєра, реактив Моліша, реактив Фелінга, реакція Бальє, реакція Лафона, реакція Легаля, реакція Лібермана-Бархарда, реакція Раймонда, реакція Фонтан-Кандела, реакція Чірха, технологія Ганемана, технологія Корсакова та ін.

Отже, у термінологічній системі гомеопатії функції термінів виконують не лише іменники та їх еквіваленти, що є універсальним засобом передачі термінологічних понять. Інші повнозначні частини мови, зокрема, дієслова, які функціонують на позначення процесів досліджуваної галузі, прикметники та прислівники у субмові гомеопатії є елементами складених номінацій. У перспективі дослідження - подальше вивчення структурної організації української гомеопатичної лексики.

ЛІТЕРАТУРА

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - 2-е изд., стереотип. - М.: Сов. энциклопедия 1969. - 608 с.

Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды Моск. ин-та истории, философии и литературы. - 1939. - С. 3-54.

Даниленко В.П. Терминологизация разных частей речи // Проблемы языка науки и техники. - М.: Наука. - 1970. - С. 67-89.

Журавлёва Т.А. Особенности терминологической номинации. Монография. - Донецк: АООТ Торговый дом «Донбасс», 1998. - 253 с.

Кауфман С.И. Об именном характере технического стиля // Вопросы языкознания, 1961. - № 5. - С. 103-109.

Квитко И.С. Термин в научном документе. - Львов,