УДК 81'44:398.91 =161.2+111

Коцюба З. Г.

СВОЄ - ЧУЖЕ УБ ДОБРО - ЗЛО: ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ ОПОЗИЦІЙ У ПОБУТОВІЙ СВІДОМОСТІ НОСІЇВ СЛОВ'ЯНСЬКИХ, ГЕРМАНСЬКИХ І РОМАНСЬКИХ МОВ

(на матеріалі паремій)

У статті зроблено спробу простежити універсальні ознаки та національні особливості взаємозв'язків опозицій «своє - чуже» та «добро - зло», які реалізуються в українських, російських, польських, англійських, німецьких і французьких пареміях. Виявлено закономірності і причини існування прямих і перехресних зв'язків між компонентами аналізованих протиставлень у колективній свідомості носіїв зіставлюваних мов.

Ключові слова: етнолінгвістика, мовна картина світу, концепт.

В статье осуществлена попытка проследить универсальные признаки и национальные особенности взаимосвязей оппозиций «свое - чужое» и «добро - зло», которые реализуются в украинских, российских, польских, английских, немецких и французских паремиях. Выявлены закономерности и причины существования прямых и перекрестных связей между компонентами анализированных противопоставлений в коллективном сознании носителей сопоставляемых языков.

Ключевые слова: этнолингвистика, языковая картина мира, концепт.

The article is an attempt to trace the universal features and the national peculiarities of the correlations between the oppositions «own - strange» and «good - evil» which are realized in Ukrainian, Russian, Polish, English, German and French proverbs and sayings. It also states the regularities and reasons of the existence of the direct and indirect links between the components of the oppositions under analysis in the collective consciousness of native speakers of the contrasted languages.

Key words: ethnolinguistics, language worldview, concept.

Поділ світу на «свій» і «чужий» і, відповідно, на «своє» і «чуже» в ньому належить до констант культури всіх народів. Опозиція «своє - чуже» виникає із найархаїчнішого універсального механізму самоідентифікації етнічної свідомості, який виражається у семіотичній моделі «я - вони», і є опорним пунктом у визначенні менталітету як специфічної для певного соціуму системи світорозуміння і світовідчуття. Ю. Степанов, акцентуючи на значенні вказаної опозиції для регулювання стосунків усередині певної спільноти людей, трактує «своє - чуже» як протиставлення, що є одним із основних концептів будь-якого колективного, масового, народного, національного світовідчуття [17, с. 472]. Важливим є також становлення розуміння меж свого і чужого для розвитку особистості. Розрізнення між своїм та чужим - перший і основний досвід людини від того моменту, як вона починає розвиватися як індивід. Із розвитком свого власного Я нога в ногу крокує усвідомлення різних ступенів чужого або ж, навпаки, різних ступенів своєї належності та пов'язаності з відповідними групами, колективами. Водночас усвідомлення себе завжди є відмежуванням від чужого. У цьому виявляється схильність ставити себе в центр всесвіту [7, с. 449]. Тому будь-які ціннісні протиставлення в побутовій свідомості будуть похідними стосовно опозиції «своє - чуже», що й пояснює кореляцію кількісно найрепрезентативнішої (особливо в слов'янських мовах) паремійної опозиції «своє - чуже» як із вузловими, так і периферійними протиставленнями паремійної асоціативно-вербальної сітки зіставлюваних слов'янських, германських та романських мов. Мета пропонованої розвідки - проаналізувати особливості взаємозв'язків протиставлень «своє - чуже» і «добро - зло», що об'єктивуються в паремійних корпусах української, російської, польської, англійської, німецької і французької мов. Поставлена мета зумовлює розв'язання таких завдань: визначити типи і характер механізмів вибору між компонентами зазначених опозицій; з'ясувати причини суперечливостей в оцінці свого і чужого, що реалізуються в пареміях зіставлюваних мов.

Нам невідомі праці, присвячені розв'язанню зазначених завдань, хоча загалом різноманітні аспекти вербалізації опозиції «своє - чуже» вже були об'єктом дослідження в мовознавчих студіях і висвітлені у статті О. Селіванової, присвяченої концептуальному моделюванню цього протиставлення в українській етносвідомості [15, с. 26-27].

Традиційно вважається, що психологічним підґрунтям аналізованої опозиції є аксіологічне протиставлення в архаїчній свідомості свого як позитивного, безпечного, добре знаного, чужому як негативному, небезпечному, невідомому [15, с. 26; 25, с. 80]. Проте аналіз різномовного паремійного матеріалу не засвідчує подібної одностайності у трактуванні вказаного протиставлення в побутовій свідомості більшості європейських народів. Враховуючи прямі і перехресні корелятивні зв'язки між опозиціями «своє - чуже» і «добро - зло», виділяємо чотири універсальні базові паремійні тематичні групи.

1. Модель «своє - добре (краще від чужого)», вербалізована вже в латинських прислів'ях Suum cuiquepulchrum. - Кожному своє миле [21, с. 329]; Et proprius panis magis exstat in ore suavis. - Власний хліб краще смакує [21, с. 118], закономірно має найчисельнішу реалізацію в паремійних фондах сучасних мов. Більшість із названих прислів'їв і приказок багатоваріантні: Ліпше своє, як людське [14, с. 103]; Свій хліб найситніший [12, с. 314]; Для ворони нема кращих дітей, як воронячі [12, с. 215]; Всяк сам себе загляденье [5 (2), с. 95]; Собинка всего дороже; Всякому свое мило [5 (2), с. 96]; Kazdemu siз swoje podoba [27 (3), с. 358]; Swoje zawsze pewniejsze ipozyteczniejsze niz cudze [27 (3), с. 361]; Kazda pliszka swoj ogon chwali [27 (2), с. 954]; Every man likes his own thing best [28, с. 230]; Every cook praises his own broth [26, с. 83]; The owl thinks her own young fairest [29, с. 196]; Jedem gefдllt seine Weise wohl [11, с. 134]; Jeder Schreiber lobt seine Feder [11, с. 136]; Jeder Mutter Kind ist schцn [3, с. 74]; Chaque prкtre loue ses reliques [24,