рыба, да на чужом она блюде; В чужой руке кус и дольше и толще [5 (2), с. і0і]; Na cudzym lepsze zboze; Cudzy chleb nasmaczniejszy; Cudza krфwka dojniejsza [27 (і), с. 339]; The grass is always greener on the other side of the fence [29, с. 39]; Our neighbour's ground yields better corn than ours [29, с. 40]; Auf Nachbars Feld steht das Korn besser [іі, с. 2і]; Das Huhn des Nachbarn ist eine Gans [іі, с. 40]; Der Speck ist am fettesten in anderer Leute Pfanne [іі, с. і09]; Bonne est la poule qu'un autre nourrit [3, с. 27]; Le cheval du voisin vaut mieux que le mien [24, с. 52]; Une vache vue de loin a assez de lait [24, с. і54].
Ця логіко-тематична група прислів'їв і приказок досить широко представлена вже в латиномовному паремійному корпусі, пор.: Aliena nobis, nostra plus aliis placent. - Чуже більше подобається нам, наше - іншим [2і, с. і8]; Fertilior seges est alienis semper in arvis. - На чужих полях хліба видаються завжди кращими [2і, с. і 32]; Vicinum pecus grandius uber habet. - Худоба сусіда дає більше молока [2і, с. 358].
Похідна комбінована тематична модель «чуже - добре, своє - краще» реалізується лише у слов'янських мовах: Чуже миле, своє наймиліше, чуже святоє, своє пренайсвятіше [і4, с. і0б]; За морем тепліше, та дома миліше [і2, с. іЗ8]; У гостях добре, а вдома краще [і4, с. 33]; За морем теплее, а у нас светлее (веселее) [5 (і), с. 254]; Твое дороже (краснее, белее), а свое милее [5 (2), с. 97]; Wszзdzie dobrze, ale w domu najlepiej [27 (і), с. 470] - Всюди добре, а дома найліпше [і2, с. іЗ8]; Wszзdzie dobre, lepiej miзdzy swymi [27 (і), с. 459].
Інверсована схема «своє - погане (гірше від чужого)» кількісно і якісно нерепрезентативна. Вона здебільшого реалізується в пареміях, що базуються на порівнянні, а також вербалізованому чи прихованому ситуативному протиставленні свого чужому: Свій завжди гірший за чужого [іЗ, с. іЗб]; Чужі діти скоро ростуть, а свої помалу [іЗ, с.і2і]; Чужа жінка все ліпша, як своя [іЗ, с. 98]; Свой хлеб приедчив [5 (2), с. і0і]; К нашему берегу не привалит хороше дерево [5 (2), с. і0і]; Co cudze, to dobre, co swoje, to zie; Cudzy baran kruchy, a swфj zyiasty [27 (і), с. 339]; No man is a hero to his valet [29, с. 9б]; No man is content with his lot [29, с. 39]; There is but one shrew in all the world, but every man thinks he has one [2б, с. 434] - Es gibt nur ein bцses Weib, aber ein Jeder meint, er hдtt es [3, с. 53]; Chacun se plaint que son grenier n'est pas plein [24, с. 57]. До цієї тематичної групи належить паремізоване висловлювання біблійного походження Ніхто не буває пророком на батьківщині своїй [22, с. 222], яке поповнило паремійні фонди більшості європейських мов: В своей земле никто пророком не бывает [5 (і), с. 257] - A prophet is not without honour save in his own country [28, с. б50] - Der Prophet gilt nichts in seinem Vaterland [іі, с. бі] - Nul n'est prophиte en (dans) son pays [20, с. 892].
Існування антонімних тематичних моделей аналізованої групи прислів'їв і приказок повністю відповідає універсальним принципам побудови паремійних фондів мов. Як узагальнення соціального, історичного і поведінкового досвіду, вони поєднують тексти, які суперечать і водночас доповнюють один одного. Ситуативність кваліфікацій свого і чужого, відображена в пареміях, якнайповніше відображає, з одного боку, особливості людської природи, а з другого - різноаспектну варіативність життєвих обставин, що можуть об' єктивно вимагати протилежних оцінок чи реакцій. Звідси - логічна універсальність і суперечливість досліджуваного паремійного матеріалу. Тому висновок про захоплення чужим як вияв заздрості, що притаманна українцям, зроблений на основі аналізу єдиної приказки Чужа хата біліша, чужа жінка миліша [б, с. 2і4] є надто поспішним. Навіть апріорі можна припустити, що паремії з ідентичною логічною структурою побутують якщо не в усіх, то принаймні більшості мов світу. Крім того, контекстуальне застосування прислів'їв цієї групи не завжди імплікує заздрість.
Традиційне архаїчне бачення «свого» як позитивного залишається незмінним лише в тому разі, коли під «своїм» розуміють власний дім, який має універсальне символіко-магічне значення оберегу, прихистку від зла і бід. Так, за давніми віруваннями, навіть диявол не має сили полонити людину, що перебуває під прихистком власного дому. Бідний селянин, герой української народної казки «Залізноноса босорканя», рятується від переслідувань чорта втечею на власне подвір'я. «Пусти! Це вже моє подвір 'я! Тут я господар! - кричить він, щойно опинившись біля своєї хати [і8, с. іі4].
Спільними для багатьох культур є народні уявлення про поріг рідного дому, його сакралізація [іб, с. 95]. Не випадково лексеми поріг, межа, грань, границя, початок і переддень в українській мові включені до одного синонімного ряду [8, с. 30б]. На особливе символічне значення порога вказує сербське прислів'я Кутьни jе праг наjветя